"...Біля дверцят вона похопилася, що забула золотого ключика, а коли вернула до столика, то зрозуміла, що тепер до ключика їй не дотягтися. Вона виразно бачила його знизу крізь скло і навіть пробувала вилізти вгору по ніжці, але ніжка була заслизька. Натомившись від мар них зусиль, бідолашка сіла й заплакала.
— Годі! Сльозами тут не поможеш! - наказала вона сама собі. - Раджу тобі зараз же перестати!"
Answers & Comments
Відповідь:
Вона це сказала сама собі :)
Пояснення:
"...Біля дверцят вона похопилася, що забула золотого ключика, а коли вернула до столика, то зрозуміла, що тепер до ключика їй не дотягтися. Вона виразно бачила його знизу крізь скло і навіть пробувала вилізти вгору по ніжці, але ніжка була заслизька. Натомившись від мар них зусиль, бідолашка сіла й заплакала.
— Годі! Сльозами тут не поможеш! - наказала вона сама собі. - Раджу тобі зараз же перестати!"