ВПРАВА 233. Перепишіть, розставляючи потрiбнi розділові знаки при прямій мові. 1. Все, все мн віддаємо тобі, Батьківщино промовив він раптом якимось дивним голосом ні до ко- го Все! Навiть наші серця (О. Гончар). 2. Життя в неволі нічого не варте відказав Максим краще смерть! (І. Франко). 3. Роби добро мені казала мати і чисту совість не віддай за шмати! (Д. Павличко). 4. Ніщо так не красить людину, як натхнення подумала Ярослава (О. Гончар). 5. Пам'ятаю, казала моя матн Цей світ як маків цвіт. Зранку цвіте, до вечора опаде! (О. Довженко). 6. Я подумав тоді Тіні ко- ротшають так само непомітно, як і людське життя (Гр. Тютюнник). 7. Чому звеліти власним почуттям Лишіться! не дозволено людинi? (М. Рильський). 8. Яке то щастя дано людинi заговорив знову Блаже нко, заворожений картиною неосяжного світлого простору Отакий світ!... Скільком би вистачило... А що з того?.. Не вміє вона його спожити! (О. Гончар). 9. Ось і все! билася радісна і водночас сумна ду- мка. Все! Прощай, школо! (О. Донченко). 10. «Привілля в козаків таке було каже стошістнадцятиріч- ний дід Іван Гнатович Розсолода що тепер такого не знайдеш нi близько, ні далеко (Д. Яворницький).
Answers & Comments
1. "Все, все ми віддаємо тобі, Батьківщино, - промовив він раптом якимось дивним голосом ні до кого. - Все! Навiть наші серця". (О. Гончар). 2. "Життя в неволі нічого не варте, - відказав Максим, - краще смерть!" (І. Франко). 3. "Роби добро, - мені казала мати, - і чисту совість не віддай за шмати!" (Д. Павличко). 4. "Ніщо так не красить людину, як натхнення, - подумала Ярослава. (О. Гончар). 5. Пам'ятаю, казала моя мати: "Цей світ як маків цвіт. Зранку цвіте, до вечора опаде!" (О. Довженко). 6. Я подумав тоді: "Тіні коротшають так само непомітно, як і людське життя". (Гр. Тютюнник). 7. Чому звеліти власним почуттям: "Лишіться! не дозволено людинi?" (М. Рильський). 8. "Яке то щастя дано людинi, - заговорив знову Блаженко, заворожений картиною неосяжного світлого простору. - Отакий світ!... Скільком би вистачило... А що з того?.. Не вміє вона його спожити!" (О. Гончар). 9. "Ось і все! - билася радісна і водночас сумна думка.- Все! Прощай, школо!" (О. Донченко). 10. «Привілля в козаків таке було, - каже стошістнадцятирічний дід Іван Гнатович Розсолода, - що тепер такого не знайдеш нi близько, ні далеко". (Д. Яворницький).