Ответ: Лісова пригода

    Завтра збираюся піти до лісу. Тепер маю там  подружку. Треба навідати її, принести гостинці. А сталося все так…

Я йшов весняним лісом і не переставав дивуватися змінам, що відбулися в ньому. Он розпустилися яскраві квіточки: бджілок приваблюють. А запах який дивовижний. Он там пташки клопочуться, гнізда готують. А повітря яке, а небо! І раптом чую якесь жалібне скавуління. Підбігаю до кущів, а там ворона білченя намагається дзьобнути. Я крикнув на неї погрозливо: «Геть, потворо! От я тобі покажу!» Ворона злякалася, відлетіла подалі, дивиться обурено: чого, мовляв, лізеш не у свою справу? «Киш, киш, не чіпай білочку!» - кричу їй. Ще й кулаком погрозив для суворості. Підійшов ближче, а то й не білченя, а доросла білочка, тільки геть худенька, виснажена. Не знаю, що з нею сталося й скільки вона так у кущах лежала. Може, ворона її  на землі  помітила, коли та горішки в схованці діставала, і дзьобнула зненацька. От тваринка й не зорієнтувалася. Я підняв білочку, пошукав дупло й поклав її туди. Може, це й не її будиночок, але хай полежить, сил набереться, а своє житло потім знайде. Попоходив довкола, пошукав щось малій поїсти – і знайшов горішок. Розламав його, бо ж білочка навряд чи зможе розгризти його сама, і поклав у дупло. І здалося мені, що білочка вдячно подивилася на мене…

Минув тиждень. Завтра збираюся до лісу. Маю там  подружку. Треба навідати її, принести гостинці.

Объяснение: