Це важко уявити, але не такі вже й далекі наші предки обходилися без електрики взагалі. Вони зберігали продукти на льоду, готували їжу на дровах, освітлювали житло гасовими лампами або свічками з воску, їздили на конях.  Так, були часи, коли люди не знали телевізорів, холодильників, трамваїв, тролейбусів або й звичайної електричної лампочки. І нічого, жили собі...

Тепер інші часи. Навіть найбідніші мешканці сіл і міст мають холодильники, телевізори, електричне освітлення в своїх житлах...

І до недавнього часу ніхто не вважав це якоюсь особливою розкішшю. Аж доки не трапилась війна. І ось тут багато хто з нас зрозумів, як це сумно - прожити бодай один день без світла.

Немає електрики - це означає, що не ходять тролейбуси, не працює метро, темно в кімнаті, розморозився холодильник, не можна подивитися телевізор, увімкнути кондиціонер, опалення, зарядити телефон, сходити в кіно, в клуб, на дискотеку, і ще багато чого не можна зробити.

Отже, без світла відчутно знижується якість життя кожної людини, особливо, якщо в неї немає генератора, який виробляє електрику. День без світла  якийсь чорно-білий, безрадісний, журливий.

Висновок з усього цього можна зробити такий: треба цінувати ті дні, коли світло все-таки є, насолоджуватися сонячними ясними днями і, головне, не впадати у відчай, коли світла немає, підтримувати в себе та оточуючих бадьорий настрій і не сумувати у пітьмах, а знайти собі заняття або ж повернутися пам"яттю до наших предків, про яких я згадав на самому початку.

Цю тему я обрав тому, що в наш час ця проблема стала злободенною для декількох мільйонів людей нашої країни. Можливо, моє ессе допоможе комусь пережити ці складні обставини.