В наступних XVI, XVII ст. інтер’єри стають багатшими, а меблі — коштовнішими. В описах панських садиб того часу згадуються меблі різьблені і «саджені», тобто оздоблені інтарсією, а також з мальованим орнаментом. Стіни кімнат прикрашалися килимами і гобеленами.
Матеріал, з якого виготовлялися меблі, був різноманітний. Найбільш цінні різьблені меблі робили з привізного чорного і коричневого дерева, а також з горіха, забарвлюючи його в бронзовий колір. З місцевих порід частіше вживали дуже зручну для різьблення липу, рідше дуб, а з хвойних дерев — кедр, сосну.
З технік декорування виробів, які застосовувались у той час, чільне місце належить різьбі, не менш поширеним було й орнаментальне малювання. Розповсюдженою в XVI — XVIII ст. була також інтарсія. Вона виникла як чисто столярська художня техніка на противагу різьбі і малюванню. Згодом появилася накладна інтарсія — техніка вирізування з форніру орнаментальних мотивів і наклеювання їх на площу предмета. Майже одночасно з накладною інтарсією столяри застосовують наклеювання половинок різних, переважно архітектурного характеру, елементів, окремо формованих на токарному верстаті.
Одним з найбільш вживаних предметів меблювання того часу була скриня, поширенню якої в однаковій мірі сприяли зручність користування нею і стародавні традиції. Протягом XV—XVI ст. скрині змінювали свій вигляд відповідно до потреб та естетичних смаків. У другій половині XVI — XVII ст. з’являється велика кількість типів скринь, які служили не лише для зберігання одягу та інших дрібних речей. Поряд із стільцями, кріслами і лавами їх використовували для сидіння і спання, а високі скрині правили за столи.
Ренесансові скрині відзначаються гармонією класичних пропорцій і побудовані за чітким архітектурним принципом. Усі тогочасні типи їх мають більш або менш розвинуту цокольну частину. Бокові пілястри — залишки конструкційних деталей середньовіччя — обмежують з боків прямокутне передне поле. Легкий карниз завершує фасад предмета.
В XVI ст. передня стінка скринь поділялася на два і більше окремо обрамлених поля, які згодом набрали форми арок, характерних для ренесансної архітектури. Завдяки підпорам, виконаним у вигляді точених плоских куль, вони стали легшими.
Досить багата рослинна і фігурна різьблена орнаментика скринь, заснована на античному декорі. Вона вміло пристосована до форми скрині і з тонким смаком заповнює поля і обрамлення фасаду. Поряд з античними використовувалися характерні для України мотиви сільської природи.
Наприкінці XVI ст. збагачується пластичне декорування, особливо характерний для цього періоду фігурний орнамент. На зміну пілястрам приходять герми або маскарони, підпорки роблять у формі лап чи тварин.
Подібно до скринь оформлялися також коробки і шкатулки для зберігання дрібних речей і дорогоцінностей.
Answers & Comments
У Англії побили знатні меблі
Відповідь:
Пояснення:
В наступних XVI, XVII ст. інтер’єри стають багатшими, а меблі — коштовнішими. В описах панських садиб того часу згадуються меблі різьблені і «саджені», тобто оздоблені інтарсією, а також з мальованим орнаментом. Стіни кімнат прикрашалися килимами і гобеленами.
Матеріал, з якого виготовлялися меблі, був різноманітний. Найбільш цінні різьблені меблі робили з привізного чорного і коричневого дерева, а також з горіха, забарвлюючи його в бронзовий колір. З місцевих порід частіше вживали дуже зручну для різьблення липу, рідше дуб, а з хвойних дерев — кедр, сосну.
З технік декорування виробів, які застосовувались у той час, чільне місце належить різьбі, не менш поширеним було й орнаментальне малювання. Розповсюдженою в XVI — XVIII ст. була також інтарсія. Вона виникла як чисто столярська художня техніка на противагу різьбі і малюванню. Згодом появилася накладна інтарсія — техніка вирізування з форніру орнаментальних мотивів і наклеювання їх на площу предмета. Майже одночасно з накладною інтарсією столяри застосовують наклеювання половинок різних, переважно архітектурного характеру, елементів, окремо формованих на токарному верстаті.
Одним з найбільш вживаних предметів меблювання того часу була скриня, поширенню якої в однаковій мірі сприяли зручність користування нею і стародавні традиції. Протягом XV—XVI ст. скрині змінювали свій вигляд відповідно до потреб та естетичних смаків. У другій половині XVI — XVII ст. з’являється велика кількість типів скринь, які служили не лише для зберігання одягу та інших дрібних речей. Поряд із стільцями, кріслами і лавами їх використовували для сидіння і спання, а високі скрині правили за столи.
Ренесансові скрині відзначаються гармонією класичних пропорцій і побудовані за чітким архітектурним принципом. Усі тогочасні типи їх мають більш або менш розвинуту цокольну частину. Бокові пілястри — залишки конструкційних деталей середньовіччя — обмежують з боків прямокутне передне поле. Легкий карниз завершує фасад предмета.
В XVI ст. передня стінка скринь поділялася на два і більше окремо обрамлених поля, які згодом набрали форми арок, характерних для ренесансної архітектури. Завдяки підпорам, виконаним у вигляді точених плоских куль, вони стали легшими.
Досить багата рослинна і фігурна різьблена орнаментика скринь, заснована на античному декорі. Вона вміло пристосована до форми скрині і з тонким смаком заповнює поля і обрамлення фасаду. Поряд з античними використовувалися характерні для України мотиви сільської природи.
Наприкінці XVI ст. збагачується пластичне декорування, особливо характерний для цього періоду фігурний орнамент. На зміну пілястрам приходять герми або маскарони, підпорки роблять у формі лап чи тварин.
Подібно до скринь оформлялися також коробки і шкатулки для зберігання дрібних речей і дорогоцінностей.