Спостереження за життям буржуазного суспільства привели Бальзака до створення повісті «Гобсек» та однойменного образу. Герой повісті працює клерком в конторі стряпчого і вчиться на факультеті права у Сорбонні. У конторі стряпчого він дізнається багато з практики грошових стосунків.

Два погляди на життя, дві філософські точки зору Гобсека і Дервіля зіштовхує у своїй повісті Бальзак. Ось такий має вигляд точка зору Гобсека: «З усіх земних благ є тільки одне, досить надійне, щоб варто було людині гнатися за ним. Це золото. Щоб здійснювати наші примхи, потрібний час, потрібні матеріальні можливості і зусилля. У золоті усе міститься у зародку, і усе воно дає насправді». Геть по-іншому мислить Дервіль: «Та невже усе зводиться до грошей?». Коли він каже: «Життя і люди вселяли мені в цю хвилину жах», ми розуміємо, що Дервіль не приймає філософію Гобсека.

«Гобсек» у перекладі означає «живоглот», і весь твір стає яскравим підтвердженням такій назві. Бальзаківській герой ніколи не відступає від свого головного правила, яке звучить так: «Нікого не жалій, нікому не допомагай, але сам користуйся усім, що можна узяти безоплатно». Його зовсім не бентежить, що шлях до багатства припускає жорстокість. До тих, з ким веде справи, він не знає пощади. Ось як каже про це Бальзак: «Іноді його жертви обурювалися, піднімали несамовитий крик, потім раптом наставала мертва тиша, як в кухні, коли заріжуть в ній витчу».

Гобсек з бездоганною педантичністю ставиться до оформлення всіляких документів, розписок, квитанцій. Це дуже цінно у комерційному світі. Для нього існує лише вигода, угода, а зовсім не людина. Гобсек дуже добре знає психологію людей, тому він ніколи не відмовить тому, хто має «мішок із золотом». Він збив собі мільйон брудними способами. Він займався спекуляцією не тільки картинами старих майстрів, а й усім, що несли йому боржники. Він скуповував крадене, приклад тому — сімейні діаманти графині де Ресто. Від колишніх плантаторів Гаїті за ліквідації їх майна він брав хабарі. Всі ці загадкові 20 років, які Гобсек провів в Ост-Індії, він багатів і розорявся, та подальші роки, по припущенню Дервіля, він «торгував діамантами або людьми, жінками або державними таємницями».

Неперевершене враження залишає остання картина, яку намалював Бальзак в повісті: «Втаєну картину побачили б ми, якщо б могли заглянути в душі спадкоємців, що обступають смертне ложе. Скільки тут підступів, розрахунків, злісних хитрощів — і усе через гроші».

Бальзак зумів зобразити у невеликій повісті гротескну потворну фігуру істинного господаря життя, зразок лихваря, діяча грошей з грошей. Усі почуття такої людини підпорядковані одній єдиній меті: накопичити якомога більше матеріальних засобів і якнайдовше одноосібно володіти ними. Прочитавши повість Бальзака, як ніколи розумієш, що у світі існують багато інших цінностей, які неможливо купити: дружба, здоров’я та справжня любов.