Ответ:

П'єса "Пігмаліон" британського драматурга Бернарда Шоу є експериментом з соціальними стереотипами та класовими питаннями, а також відображає тему самовдосконалення та особистісного розвитку. Основні герої - професор Генрі Хіггінс та квіткарка Еліза Дуліттл - представники різних соціальних класів, між якими складається складний взаємозв'язок.

У п'єсі немає прямого завершення щодо стосунків між Генрі Хіггінсом та Елізою Дуліттл, але багато індикаторів, що підказують нам, чого можна очікувати від майбутнього цих героїв. Відносини між ними складаються неоднозначно: з одного боку, Генрі Хіггінс відноситься до Елізи як до об'єкту, який можна "вдосконалити" і "виховати", а з іншого боку, він починає відчувати до неї щось більше, ніж просто інтерес як до предмету дослідження.

В останній сцені п'єси ми бачимо, що Еліза розчарована в Генрі Хіггінсі, але в той же час вона демонструє, що вона стала незалежною жінкою, яка може приймати власні рішення. У цьому контексті, шлюб між Генрі Хіггінсом та Елізою Дуліттл не виглядає логічним завершенням для їхніх стосунків. Шлюб, з одного боку, може позначати їхнє злиття, але з іншого боку, може змінити динаміку їхніх відносин та зруйнувати те, що вони досягли.

Висновок полягає в тому, що можливі різні варіанти завершення п'єси "Пігмаліон". Хоча автор п'єси, Бернард Шоу, не передбачав її закінчення шлюбом головних героїв, проте у деяких інтерпретаціях п'єси такий варіант можливий. Це залежить від того, як режисер та актори вирішують інтерпретувати п'єсу, а також від того, як глядачі сприймають історію. За будь-якого сценарію, "Пігмаліон" залишається цікавим вивченням в контексті суспільних стереотипів, гендерних ролей та проблем соціального піднесення.