Відповідь:

вот запоминай

Пояснення:

Знання про історичну спадщину вікінгів поповнюються завдяки таким науковим напрямам, як:

джерелознавство — дослідження як письмових джерел (хронік та ін.), так і усних (саги)

археологія — археологія вікінзьких осель та міст, могили та поховання вікінгів, рунічні камені, підводна археологія (підняття та реконструкція вікінзьких човнів)

етимологія, ономастика — нордичні топоніми та гідроніми (назви річок-озер та населених пунктів, що залишилися від вікінгів дотепер).

Вікінги були майстерними суднобудівниками, які створювали найдосконаліші кораблі своєї епохи. Оскільки в скандинавському суспільстві було заведено ховати воїнів разом з їхніми човнами, археологи мають непогане уявлення про характеристики кораблів вікінгів. В Осло, Роскілле і деяких інших містах відкриті спеціалізовані музеї. До найзнаменитіших належать Гокстадський і Озеберзький кораблі. Обидва були виявлені понад сто років тому і нині експонуються у Музеї кораблів вікінгів в Осло. Із саг відомо, що в бій кораблі ходили під стягом із зображенням чорного ворона. Флот вікінгів складався переважно з бойових кораблів, які називалися дракарами, і з торгових суден — кнорів. Бойові кораблі і торгові судна дозволяли чоловікам відвідувати заморські країни, а переселенці і дослідники перетинали море в пошуках нових земель і багатств. Численні річки, озера та інші водні шляхи Скандинавії давали вікінгам простий і зручний спосіб пересування. У Східній Європі в умовах численних волоків були поширені човни-однодревки, які були розраховані для заходу в мілководні річки і причалу до пологих берегів, що дозволяло вікінгам дуже швидко пересуватися і заставати своїх ворогів зненацька.