початок XVII ст. - це перiод поширення книгодрукування, науки й освіти в Україні. Масово вiдкривалися братські школи, вищі навчальні заклади - колегіуми й академії. У Києві в 1615 р. була заснована вища школа при Киево-Братському монастирі на Подолі, в 1631 р. митрополитом Петром могилою вiдкрита Лаврська школа. У 1632 р. обидві школи об'єдналися і започаткували Киево-Могилянську колегію (пiзнiше-академію). Випускники її ставали вiдомими церковними і політичними дiячами, вченими, письменниками: Епіфаній Славинецький, Феофан Прокопович, Симеон Сковорода, Микола Бантиш-Каменський.
Полоцький, Стефан Яворський, митрополит Дмитро Ростовський (Димитрій Туптало), Іоаникій Галятовський, Інокентій Гізель, Григорій. Певний час у ній навчався Михайло Ломоносов.
В академi культивувалися усі типи давньої Украïнської літературної мови- слов'яноруська, слов'яноукраїнська і проста Украïнська мова. Гуманітарну освiту тут здобували, вивчаючи поетику, риторику. діалектику (полеміку), грецьку і латинську мови. В риториці розвивався бароковий стиль з пошуками вибагливих пишномовних форм, символів, незвичних уподібнень, урочистих протиставлень, несподiваних персоніфікацій.
Про ідеал во поетичної краси й ораторство як стилістичну ознаку Литературного мовлення XVII-XVIII ст. можна судити з того, як учені викладачі Києво-Могилянської академіï озаглавлювали латиною свої навчальні посібники з поетики.
Будучи все ще гомілетикою (церковною), вiтчизняна риторика все більше збагачувалася соцiальними мотивами і мусила шукати простіші, доступнiшi форми вираження змісту проповідей. Найвидатнішими проповідниками і Риторами-педагогами цього періоду були Інокентій Гізель, Лазар Баранович, Іоаникій Галятовський, Антоній Раді виловський.
Особливою увагою в Україні користувалася грецька міфологія й антична риторика у бароковий перiод розвитку української культури, коли найхарактернішими ïï ознаками були пишномовність, урочистість, яскравість образів і прикрас. Герої й сюжети грецьких міфів часто використовувалися як символи й емблеми, алегорії у величальних та компліментарних віршах на честь державців, вельмож, воїнів, праведників, "на герб", "на клейнод". У вірші "На герб... княжат Острозьких" Даміана Наливайка (1601 р.) натрапляємо на образи покровителя мистецтв Аполлона. Парнасу, муз. Уславляючи родину Замойських (1631 р.). Тарас Земка у поетичному творі "На клейнод Замойських" називає їх марсобистрими, фебоясними. • У плачах ("ляментах", "треносах") частіше використовували трагічні образи грецьких міфів - богинь, якi пряли нитку життя. Поширенню античної міфології та риторики грецького й римського класицизму сприяла I система освіти, яка склалася на той час в Україні. У школах усіх типів вивчалися грецька і латинська мови (грека і латина), риторика, поетика, драма. Поети працювали вчителями, а вчителі мали самі вміти віршувати, складати драми і потребували цього від учнів. Тому давня українська книжна мова насичена грецькими та латинськими словами и виразами, що несли античну образність.
Answers & Comments
Відповідь:
початок XVII ст. - це перiод поширення книгодрукування, науки й освіти в Україні. Масово вiдкривалися братські школи, вищі навчальні заклади - колегіуми й академії. У Києві в 1615 р. була заснована вища школа при Киево-Братському монастирі на Подолі, в 1631 р. митрополитом Петром могилою вiдкрита Лаврська школа. У 1632 р. обидві школи об'єдналися і започаткували Киево-Могилянську колегію (пiзнiше-академію). Випускники її ставали вiдомими церковними і політичними дiячами, вченими, письменниками: Епіфаній Славинецький, Феофан Прокопович, Симеон Сковорода, Микола Бантиш-Каменський.
Полоцький, Стефан Яворський, митрополит Дмитро Ростовський (Димитрій Туптало), Іоаникій Галятовський, Інокентій Гізель, Григорій. Певний час у ній навчався Михайло Ломоносов.
В академi культивувалися усі типи давньої Украïнської літературної мови- слов'яноруська, слов'яноукраїнська і проста Украïнська мова. Гуманітарну освiту тут здобували, вивчаючи поетику, риторику. діалектику (полеміку), грецьку і латинську мови. В риториці розвивався бароковий стиль з пошуками вибагливих пишномовних форм, символів, незвичних уподібнень, урочистих протиставлень, несподiваних персоніфікацій.
Про ідеал во поетичної краси й ораторство як стилістичну ознаку Литературного мовлення XVII-XVIII ст. можна судити з того, як учені викладачі Києво-Могилянської академіï озаглавлювали латиною свої навчальні посібники з поетики.
Будучи все ще гомілетикою (церковною), вiтчизняна риторика все більше збагачувалася соцiальними мотивами і мусила шукати простіші, доступнiшi форми вираження змісту проповідей. Найвидатнішими проповідниками і Риторами-педагогами цього періоду були Інокентій Гізель, Лазар Баранович, Іоаникій Галятовський, Антоній Раді виловський.
Особливою увагою в Україні користувалася грецька міфологія й антична риторика у бароковий перiод розвитку української культури, коли найхарактернішими ïï ознаками були пишномовність, урочистість, яскравість образів і прикрас. Герої й сюжети грецьких міфів часто використовувалися як символи й емблеми, алегорії у величальних та компліментарних віршах на честь державців, вельмож, воїнів, праведників, "на герб", "на клейнод". У вірші "На герб... княжат Острозьких" Даміана Наливайка (1601 р.) натрапляємо на образи покровителя мистецтв Аполлона. Парнасу, муз. Уславляючи родину Замойських (1631 р.). Тарас Земка у поетичному творі "На клейнод Замойських" називає їх марсобистрими, фебоясними. • У плачах ("ляментах", "треносах") частіше використовували трагічні образи грецьких міфів - богинь, якi пряли нитку життя. Поширенню античної міфології та риторики грецького й римського класицизму сприяла I система освіти, яка склалася на той час в Україні. У школах усіх типів вивчалися грецька і латинська мови (грека і латина), риторика, поетика, драма. Поети працювали вчителями, а вчителі мали самі вміти віршувати, складати драми і потребували цього від учнів. Тому давня українська книжна мова насичена грецькими та латинськими словами и виразами, що несли античну образність.