1 варіант: Грайливий вітер шепотів та фліртував з листям, спускаючись з високих вершин дерев. Він граючи штовхав мене, немов дитина, яка просто не може утриматися від жартів. Вітерець ласкаво гладив моє обличчя, роблячи мене посмішковими. Його жартівливий дотик завжди нагадував, що природа вміє бути найкращим розважальним майстром. І коли вітер долававсь до мене, я відчував його безмежну веселість і вільну душу, із заздрістю думав: "Як би було чудово бути вітром на день хоча б один!"
1 votes Thanks 1
lopuhovichvasilisa
2 варіант: На пасі грайливий вітер розчісував довгу і м'яку шерсть вівцям. Вони сміялися, стрибали та перекочувалися, намагаючись ловити летючі кучері вітру. А вітер, наче мудрий соратник, подаровував їм ласку і радість в цей безтурботний день. Ця безмежна гра природи розкривала переді мною свою чарівну та грайливу сторону, нагадуючи, що навіть в дорослому віці важливо залишати місце для дитячого захоплення.
Грайливий вітер відчувався на своєму вільному польоті, ніби дитячий жартівливий сміх. Він вирушив у свою подорож над лісом, легко вибиваючи із дерев листя, немов хлопчик із дубовою паличкою веснянку. Вітерець гойдав гілки дерев і шепотів їм ніжні приказки про прихід весни. Він летів, мов дзвінка мелодія, ласкаво гладячи обличчя всіх, кого зустрічав на своєму шляху. Люди у парку розцвітали у посмішках, неначе відгук на цю безтурботну гру вітру. І ось вітер вирушив далі, віддаючи частинку своєї радості кожному, хто мав щастя спіймати його неповторний танець
Answers & Comments
Ответ:
1 варіант: Грайливий вітер шепотів та фліртував з листям, спускаючись з високих вершин дерев. Він граючи штовхав мене, немов дитина, яка просто не може утриматися від жартів. Вітерець ласкаво гладив моє обличчя, роблячи мене посмішковими. Його жартівливий дотик завжди нагадував, що природа вміє бути найкращим розважальним майстром. І коли вітер долававсь до мене, я відчував його безмежну веселість і вільну душу, із заздрістю думав: "Як би було чудово бути вітром на день хоча б один!"
Ответ:
Грайливий вітер відчувався на своєму вільному польоті, ніби дитячий жартівливий сміх. Він вирушив у свою подорож над лісом, легко вибиваючи із дерев листя, немов хлопчик із дубовою паличкою веснянку. Вітерець гойдав гілки дерев і шепотів їм ніжні приказки про прихід весни. Він летів, мов дзвінка мелодія, ласкаво гладячи обличчя всіх, кого зустрічав на своєму шляху. Люди у парку розцвітали у посмішках, неначе відгук на цю безтурботну гру вітру. І ось вітер вирушив далі, віддаючи частинку своєї радості кожному, хто мав щастя спіймати його неповторний танець