Ответ:

скульптуру в історичній частині австрійської столиці встановили її жителі не кому-небудь, а моєму землякові із Самбірщини. Батько кави стояв на п’єдесталі. Його обличчя прикрашають пишні козацькі вуса, вбраний він у турецькі шати. Правою рукою тримає тацю з філіжанками кави, а біля його ніг — трофеї турецького війська: пощерблені ятагани, бунчуки та хоругви з півмісяцями. Від побачено неабияк запишався за рідний край та його людей, які прославляють українців у світі.

Щоранку мільйони людей п’ють каву. Цей напій збадьорює на цілий день. У великих містах біля офісів і станцій метро працюють мобільні кавоварки на автомобільному шасі. Розповідають, що в деякі дні така кавоварка видає до 500 порцій. Але і конкуренція між продавцями чимала. Високоякісну каву звариш лише на добротному обладнанні.

Одне слово, п’ючи каву в Києві або Львові, слід пам’ятати про славне село Кульчиці, що дало світові трьох козацьких гетьманів: Петра Конашевича-Сагайдачного, Марка Жмайла, Павла Бута та захисника Відня тепер уже легендарного Юрія Кульчицького, завдяки якому місто врятувалося від турецької навали. Попри це, Юрій Кульчицький один із перших, хто прищепив європейцям смак до кави.

Сам Юрій Кульчицький був перекладачем з кількох мов, зокрема турецької, мав власну торговельну компанію у Відні з продажу ювелірних виробів, перлів, шовку та килимів. Потім покинув торгівлю і став надвірним австрійським кур’єром між Австрією та Туреччиною, під час війни з турками 1684 року підписувався як «Цісарський придворний кур’єр у Туреччині».