Відповідь:

Жив у степу великий соняшник. Він був дуже красивий та величний, з великими зеленими листками та величезною жовтою квіткою, яка любила спати вдень. Кожного ранку, коли сходила зірниця, соняшник відкривав свою величезну квітку та чекав, коли пелюстки почнуть тремтіти від зустрічі з сонцем.

Коли сонце піднімалося на небі, соняшник повільно починав повертатися, щоб бути обличчям до сонця. Тоді його величезна квітка радісно відкривалася, а соняшник любувався промінням сонця, що обігрівало його величезні листки.

Коли ж сонце опускалося за горизонт, соняшник повільно повертав свою голову, щоб знову зустріти зірницю та спокійно заснути. Коли сонце знову виходило на небо, соняшник радісно відкривав свою квітку та чекав, коли знову зможе насолоджуватися теплом і світлом сонця.

Кожен день соняшник усміхався своєю великою жовтою квіткою, а його прекрасний запах насичував повітря весь день. Так він жив і радів кожному сонячному дню, великий та могутній у своїй красі.

Пояснення: