Ответ:Людина – цар чи дитя природи? У кожної людини своє бачення цього питання. Розкажу власну думку про це.

По-перше, усі ми створені природою, тож можна сказати, що ми є її дітьми. Ми повиннi поважати, цінувати та берегти природу, як свою матір. Ми – невід’ємна частина природи, але це не дає нам

Іноді сама людина потребує захисту й допомоги з боку природи. Якби не природа, в нас не було б ні харчів, ні води, та й що казати про деревину, вугілля, нафту, без яких наше життя також було б складним. Можна навіть припустити, що своєму успіху ми завдячуємо саме природі. Люди, винищуючи ліси та болота, будуючи замість них міста; видобуваючи корисні копалини, що є вичерпним джерелом, забувають, що колись усе це закінчиться. Чи завжди в цьому є потреба? Звісно, ні! І виходить, що людина, зашкоджуючи природі, завдає шкоди й собі.

По-друге, людина виникла набагато пізніше за природу і дуже пов’язана з нею. Наше життя залежить навіть від щоденної погоди. Та можна ще згадати про цунамі, виверження вулканів, торнадо, град, які можуть змінити та ускладнити життя людини.

Природа і людина перебувають у постійних і складних відносинах. Природа дає людині можливість, а як її використати, вирішує людина. Тож, якщо ми будемо корисливо та по­-варварськи поводитися з нею, можемо втратити цю можливість.

Природа дала нам розум, отже, сподівається, що ми зможемо його використати правильно.

Тож, я вважаю, що природа – цар, а ми саме ті, хто має допомогти їй володарювати!