Іменник та прикметник - це дві різні частини мови, які мають свої специфічні властивості. Ось деякі спільні та відмінні риси між іменником та прикметником:

Спільне:

1. Іменник та прикметник є лексичними категоріями мови.

2. Вони обидва виконують синтаксичні ролі у реченні і можуть використовуватися як підмет, присудок, об'єкт, означення тощо.

3. Іменники та прикметники можуть мати різні форми для вираження числа, роду, відмінка та ступеня порівняння (у випадку прикметників).

Відмінність:

1. Іменник - це слово, яке вказує на істоту, речовину, поняття або місце, тоді як прикметник - це слово, яке описує або характеризує іменник.

2. Іменники мають граматичні категорії, такі як число, рід та відмінок, тоді як прикметники мають форми для числа, роду та відмінка, а також ступені порівняння (позитив, компаратив, суперлатив).

3. Іменники можуть виступати самостійно в реченні, тоді як прикметники, як правило, використовуються в поєднанні з іменниками для вираження ознаки чи властивості.

Наприклад, у реченні "Великий будинок стоїть на вулиці" слова "будинок" (іменник) та "великий" (прикметник) виконують різні функції. "Будинок" виступає як іменник, який вказує на об'єкт, тоді як "великий" виступає як прикметник, який описує цей об'єкт.

Отже, хоча іменник та прикметник мають певні спільні риси, вони виконують різні функції в мові і мають свої властивості.