anaronofa Двадцять третього лютого ми ще були в школі,сиділи за партами,вчили уроки,і мріяли.Але двадцять четвертого лютого близько п’ятої ранку почалася війна були чутні вибухи,лунали сирени.Мені було дуже страшно.Мама швидко почала збирати речі та документи.Ми з братом не знали що робити.На були ці гудуть сирени,видно дим,по телевізорі показують місто Маріуполь та Київ. Перші дні ми ховалися в підвалах було страшно але нас батьк заспокоювали. Ми думали що війна скоро закінчать але вже як місяць війни.Їжі мало люди гинуть і гинуть а російські солдати стріляють я стріляють. Нам батьки сказали що коли чутно сирени зразу піхоти в сховище. Одно дня ми з братом почули сирену,побігли в підвали. Пробували дозволити до батьків які були на роботі, та марно зв’язку не було. Ми ночували в підвалі. На другий день ми вирішили покинути наше місто, місто де я народився ходив в школу,гуляв з друзями. Але я надіюся що це все скоро закінчиться!