О.Генрі ставиться до своїх персонажів із великою любов'ю. Наприклад у новелі Дари Волхві, він називає одну пару дурними дітьми, а вже на наступному рядку описує їх наймудрішими в усій землі. Це доводить його любов до персонажів.

Властиве автору почуття гумору розкривається у таких епізодах: "Що було діяти — хіба впасти на стару, потерту маленьку кушетку і заплакати. Так Делла і зробила. З цього маємо дійти повчального висновку, що життя складається з сліз, зітхань, усмішок, причому зітхання переважають.", "Він обняв свою Деллу.

Пояснення: