Ответ:

Поезія “Зарізана голубка й водограй” є осмисленням трагедії подій Першої світової війни.

трагедія війни, що згубила так багато молодих життів, а з ними і безліч історій кохання, заплямувавши їх скорботою і горем втрати, як заплямовуються кров'ю ніжно рожеві пелюстки Олеандру.

історія кохання в цьому творі трагічна, війна розкидала людей по світу, когось забрала смерть, і все що лишилося це постаті убиті любі та дорогі розквітлі губи, збережені в пам'яті як міражі з щасливого минулого життя

де ви дівчата?

питання залишається без відповіді, мертві не говорять

біля водограю

Що плаче за втраченим мирним життям й кличе привидів з минулого

Голубка маревіє

так і маревіє кохання і образи дівчат, що мали жити і кохати і надія на щасливе життя

Душа моя в тремкій напрузі 

Де ви солдати мої друзі 

поет згадує своїх друзів, з ким він безтурботно сміявся

та наврядчи він знов почує той сміх, ті голоси знайомі, бо його друзів забрала війна

А як вони іще живі десь б’ються на Північнім фронті

слабка надія тліє в серці поета

І сонце ранене в траві

На багрянистім горизонті

і сонце як надія на майбутнє, на можливий порятунок від цього жаху і страждання

«Міст Мірабо»

Під мостом Мірабо струмує Сена

Так і любов

Любов біжить невпинно стрімка як ріка, повна пристрасті і шквал емоцій

Журба і втіха крутнява шалена

покохавших занурює у куртняву шалених емоцій, радості й журби

Хай б'є годинник ніч настає

Минають дні а я ще є

та часу плин невпинний сповільнює шалений вир емоцій

Рука в руці постіймо очі в очі

Під мостом рук

Вода тече хлюпоче

з часом буйство емоцій втихає і перетворюється в спокійний плин води, любов вже не така стрімка, вона спокійна і глибока як вода

Хай б'є годинник ніч настає

Минають дні а я ще є

а час усе спливає, життя, як вода, ніколи не стоїть на місці

Любов сплива як та вода бігуча

Любов сплива

Любов проходить, серця гаснуть і розбігаються

Життя хода тягуча

Надія ж невгамовано жагуча

життя без любові тягнеться, та надія на кохання ніколи не вгасає

Минають дні години і хвилини

Мине любов

І знову не прилине

Під мостом Мірабо хай Сена плине

все в цьому житті не вічне, любов також, та ми живемо, ми все ще тут і час все ще біжить