Verified answer

Ответ:

Після Другої світової війни радянська влада проводила політику, спрямовану на зміцнення контролю над сільським населенням України. Було запроваджено систему колективізації, яка передбачала об'єднання селян у колективні ферми і заборону приватного володіння землею. Також були проведені масштабні репресії проти селян, які не бажали приєднуватися до колективів.

Ці політики спричинили серйозний конфлікт між радянською владою та українським селянством. Відмова селян від приєднання до колективів та невиконання вимог радянської влади призводила до жорстоких каральних заходів, які часто супроводжувалися голодом.

Масовий голод 1946-1947 рр. в Україні був спричинений кількома причинами, включаючи погіршення погодних умов та збільшення експорту зерна з країни, що призвело до зменшення запасів продуктів харчування. Також було проведено масову розкуркулювання та заборону використання приватної землі, що спричинило зниження врожаю та перешкодило самодостатності населення в харчуванні.

Голод 1946-1947 рр. був менш масштабним, ніж Голодомор 1932-1933 рр. та голод 1921-1923 рр., але його наслідки були все ж дуже серйозними. У порівнянні з голодом 1921-1923 рр., повоєнний голод в Україні був менш смертельним, але він був сильно погіршений тим, що радянська влада не тільки не надавала допомогу голодуючому населенню, а й активно переш

Ответ:

Поставте будь ласка як найкращу відповідь - це дуже важливо. Дякую!

Післявоєнна політика радянської влади щодо українського селянства ознаменувалася низкою репресивних заходів, спрямованих на колективізацію та індустріалізацію. Колективізація, що почалася наприкінці 1920-х років, посилилася після Другої світової війни з метою об’єднання дрібних господарств у великі колгоспи. Радянський уряд також проводив політику примусової реквізиції зерна та іншої сільськогосподарської продукції, що призвело до повсюдної конфіскації продовольства у селян.

Масовий голод 1946-1947 років був спричинений сукупністю факторів, зокрема сильною посухою, зривом сільськогосподарського виробництва під час війни та політикою радянського уряду щодо реквізицій та примусової колективізації. Зосередженість уряду на досягненні планових показників виробництва зерна та іншої сільськогосподарської продукції призвела до ситуації, коли продовольство стало пріоритетним для міст і військових, залишивши сільське населення без достатньої кількості їжі.

Післявоєнний голод 1946-1947 рр. був певною мірою схожий на голод 1921-1923 рр., який також був спричинений поєднанням стихійних лих і політики уряду. Проте голод 1921-1923 рр. не був таким серйозним, як пізніші голодомори, і радянський уряд був більш охочим дозволити міжнародній допомозі ввійти в країну для вирішення кризи.

З іншого боку, Голодомор 1932-1933 років був свідомою політикою радянської влади, спрямованою на придушення українського націоналізму та опору колективізації. Голодомор характеризувався повсюдною конфіскацією зерна та іншої сільськогосподарської продукції, а також примусовим переселенням селян у міста. Внаслідок Голодомору загинуло приблизно 3,9 мільйона українців.

Загалом, післявоєнний голод 1946-1947 рр. був частиною ширшої моделі радянської політики, спрямованої на колективізацію та індустріалізацію, яка мала руйнівний вплив на українське селянство. Хоча голод 1921-1923 рр. мав схожі причини, він не був таким серйозним, як пізніші голодомори, і радянський уряд охочіше приймав міжнародну допомогу. Голодомор 1932-1933 років був цілеспрямованою політикою репресій і геноциду, спрямованою проти українського народу.