Ответ:Пересопницьке Євангеліє – книга вагою 9 кг 300 г, писана пізнім уставом на пергаменті форматом 380 х 240 мм – символ духовної спадкоємності та давньої культурної традиції України. Книгу створено на Волині за меценатством княгині Анастасії Юріївни Заславської-Гольшанської та князів Чарторийських – Івана Федоровича та Євдокії. Всі сторінки фоліанта (а їх 964) написано на пергаменті – у XVI ст. цей матеріал був набагато міцнішим і дешевшим за папір. У виготовленні рукопису переплелися, з одного боку, традиція переписування євангельських текстів, а з другого – завдання створити шедевр рукопису та мистецтва створення книги.
2001 року Інститутом української мови видано транслітерацію книги. 2008-го Київська митрополія Української Православної Церкви спільно з Національною академією наук України та Видавничим домом «АДЕФ-Україна» випустили факсимільний варіант Пересопницького Євангелія. Для відтворення повнокольорових пергаментних сторінок Євангелія знайдено папір, який цілком відповідає пергаменту за тактильними властивостями та фактурою.
Пересопницьке-Євангеліє
Пересопницьке-Євангеліє
Рукопис орнаментовано, прикрашено високохудожніми кольоровими заставками та мініатюрами. За красою оформлення Пересопницьке Євангеліє не має рівних серед українських рукописів. Зміст рукопису – традиційне четвероєвангеліє. Своєрідним є вміщення перед кожним Євангелієм так званих сумаріїв – короткого змісту розділу.
Ця книга є проривом у середньовічній свідомості та водночас – адаптацією книжкової церковнослов’янської мови до живої народної. В цьому її унікальність і наукова цінність.
У православній рукописній традиції переписування книг Святого Письма завжди було особливою роботою, де авторство не вказувалося. Така анонімність є характерною особливістю середньовічної християнської культури: скромність, відмова від індивідуальності особи, благоговіння та відповідальність за кожне написане слово. Пересопницьке Євангеліє – одна з небагатьох рукописних книг, історія якої відома нам принаймні частково. Інформацію про те, коли, де й завдяки кому створено Пересопницьке Євангеліє, можна знайти на останній сторінці книги.
За історичною важливістю рукопис, який деякі науковці називають Двірецько-Пересопницьким, можна порівняти з Реймським Євангелієм – також визначною пам’яткою українського книгописання першої половини XI ст. Нині один з найдавніших вітчизняних манускриптів з бібліотеки Ярослава Мудрого належить Франції. Донька київського князя Анна Ярославівна, виходячи заміж за короля Генріха I, привезла на береги Сени коштовне Євангеліє, написане старослов’янською. На ньому вона присягала під час шлюбної церемонії в Реймському соборі. Починаючи з Генріха I, від 1027 року, Реймс стає постійним місцем коронації французьких монархів, які аж до Людовика XIV, вступаючи на престол, клялися на Біблії з Києва.
Робота над рукописом
Роботу над рукописом розпочато 15 серпня 1556 року в Дворецькому монастирі князів Заславських при церкві Святої Трійці (сьогодні це село Дворець Ізяславського району Хмельницької області). Саме тоді написано Євангеліє від Матфія і першу половину тексту Євангелія від Марка. Згодом роботу було припинено і відновлено лише 1561 року в Пересопницькому монастирі при церкві Різдва Богородиці (сьогодні це село Пересопниця Рівненської області). Тут дописано Євангеліє від Марка, завершено Євангелія від Луки та Іоанна, післямова до пам’ятки та Місяцеслів. Весь процес завершився 29 серпня 1561 року.
Давнє місто Пересопниця на високому березі, де перетинаються річки Стубла і Горинь, було колись замком, оточеним стінами та оборонним земляним валом, «переспоєм» (звідси й назва Пересопниця). З XII ст. місто є резиденцією багатьох великих князів – В’ячеслава, синів Юрія Долгорукого – Гліба і Андрія, Ізяслава Мстиславовича, Галицького Данила Романовича.
Засновники проекту видання рукопису – відомі волинські меценати: княгиня Анастасія Юріївна Жеславська-Гольшанська та князі Чарторийські. Про княгиню Жеславську (Заславську) в післямові до Євангелія повідомляється, що вона прийняла чернечий постриг з ім’ям Параскева і стала ігуменею цього монастиря.
Пересопницьке-Євангеліє-книга-фото-деталі
Традиційно вважається, що над створенням Євангелія працювали архімандрит Пересопницького монастиря Григорій і писар Михайло Васильович, син протопопа Сяноцького. Робота над рукописом була кропіткою. Можна лише уявити, як зранку, помолившись, чернець щодня старанно виписував на пергаменті пізнім уставом (чорним чорнилом і циноброю – червоною фарбою) літеру за літерою.
На розграфлених аркушах пергаменту Михайло Васильович із невідомим писарем старанно виводили уставним письмом слова попередньо підготовленого архімандритом Григорієм перекладу «для ліпшого врозумлення люду християнського посполитого», як пояснюється в післямові.
Answers & Comments
Ответ:Пересопницьке Євангеліє – книга вагою 9 кг 300 г, писана пізнім уставом на пергаменті форматом 380 х 240 мм – символ духовної спадкоємності та давньої культурної традиції України. Книгу створено на Волині за меценатством княгині Анастасії Юріївни Заславської-Гольшанської та князів Чарторийських – Івана Федоровича та Євдокії. Всі сторінки фоліанта (а їх 964) написано на пергаменті – у XVI ст. цей матеріал був набагато міцнішим і дешевшим за папір. У виготовленні рукопису переплелися, з одного боку, традиція переписування євангельських текстів, а з другого – завдання створити шедевр рукопису та мистецтва створення книги.
2001 року Інститутом української мови видано транслітерацію книги. 2008-го Київська митрополія Української Православної Церкви спільно з Національною академією наук України та Видавничим домом «АДЕФ-Україна» випустили факсимільний варіант Пересопницького Євангелія. Для відтворення повнокольорових пергаментних сторінок Євангелія знайдено папір, який цілком відповідає пергаменту за тактильними властивостями та фактурою.
Пересопницьке-Євангеліє
Пересопницьке-Євангеліє
Рукопис орнаментовано, прикрашено високохудожніми кольоровими заставками та мініатюрами. За красою оформлення Пересопницьке Євангеліє не має рівних серед українських рукописів. Зміст рукопису – традиційне четвероєвангеліє. Своєрідним є вміщення перед кожним Євангелієм так званих сумаріїв – короткого змісту розділу.
Ця книга є проривом у середньовічній свідомості та водночас – адаптацією книжкової церковнослов’янської мови до живої народної. В цьому її унікальність і наукова цінність.
У православній рукописній традиції переписування книг Святого Письма завжди було особливою роботою, де авторство не вказувалося. Така анонімність є характерною особливістю середньовічної християнської культури: скромність, відмова від індивідуальності особи, благоговіння та відповідальність за кожне написане слово. Пересопницьке Євангеліє – одна з небагатьох рукописних книг, історія якої відома нам принаймні частково. Інформацію про те, коли, де й завдяки кому створено Пересопницьке Євангеліє, можна знайти на останній сторінці книги.
За історичною важливістю рукопис, який деякі науковці називають Двірецько-Пересопницьким, можна порівняти з Реймським Євангелієм – також визначною пам’яткою українського книгописання першої половини XI ст. Нині один з найдавніших вітчизняних манускриптів з бібліотеки Ярослава Мудрого належить Франції. Донька київського князя Анна Ярославівна, виходячи заміж за короля Генріха I, привезла на береги Сени коштовне Євангеліє, написане старослов’янською. На ньому вона присягала під час шлюбної церемонії в Реймському соборі. Починаючи з Генріха I, від 1027 року, Реймс стає постійним місцем коронації французьких монархів, які аж до Людовика XIV, вступаючи на престол, клялися на Біблії з Києва.
Робота над рукописом
Давнє місто Пересопниця на високому березі, де перетинаються річки Стубла і Горинь, було колись замком, оточеним стінами та оборонним земляним валом, «переспоєм» (звідси й назва Пересопниця). З XII ст. місто є резиденцією багатьох великих князів – В’ячеслава, синів Юрія Долгорукого – Гліба і Андрія, Ізяслава Мстиславовича, Галицького Данила Романовича.
Засновники проекту видання рукопису – відомі волинські меценати: княгиня Анастасія Юріївна Жеславська-Гольшанська та князі Чарторийські. Про княгиню Жеславську (Заславську) в післямові до Євангелія повідомляється, що вона прийняла чернечий постриг з ім’ям Параскева і стала ігуменею цього монастиря.
Пересопницьке-Євангеліє-книга-фото-деталі
Традиційно вважається, що над створенням Євангелія працювали архімандрит Пересопницького монастиря Григорій і писар Михайло Васильович, син протопопа Сяноцького. Робота над рукописом була кропіткою. Можна лише уявити, як зранку, помолившись, чернець щодня старанно виписував на пергаменті пізнім уставом (чорним чорнилом і циноброю – червоною фарбою) літеру за літерою.
На розграфлених аркушах пергаменту Михайло Васильович із невідомим писарем старанно виводили уставним письмом слова попередньо підготовленого архімандритом Григорієм перекладу «для ліпшого врозумлення люду християнського посполитого», як пояснюється в післямові.
\
Объяснение: