Ракетно-космічна галузь

Редагувати

До української ракетно-космічної галузі входить майже 40 великих підприємств та багато малих і середніх підприємств-розробників і незалежних науково-дослідних лабораторій. Провідним центром серед них є конструкторське бюро «Південне» та виробниче об'єднання «Південний машинобудівний завод» у місті Дніпро, де сконструйовано й вироблено понад 400 штучних супутників Землі, створюють та серійно виробляють ракети-носії, космічні апарати, системи керування, орієнтації і траєкторних вимірювань.[1]

Великими досягненнями вітчизняних фахівців стало створення космічних апаратів «Січ-1», «Океан-О», «АУОС» та «Мікрон», ракетоносіїв «Зеніт-3SL», «Дніпро», «Циклон-3». Україна відома також, апаратурою стикування «Курс» для Міжнародної космічної станції, системами прицілювання ракет, апаратурою систем керування для космічних комплексів «Союз», «Прогрес», «Протон», унікальними об'єктами наземної інфраструктури: контрольно-коригувальними станціями для глобальних навігаційних супутникових систем, мережею спостережень геофізичних явищ.[1]

Радянський період

Редагувати

З часу початку робіт над створенням ракет носіїв військового та цивільного призначення, повсюдно використовувались ресурси України й підприємства постійно робили вагомий внесок в успіхи радянської космічної програми. Так, українські підприємства й організації «Комунар», «Арсенал», «Моноліт», Євпаторійський космічний центр брали участь з підготовки запуску першого штучного супутника Землі, виведеного на орбіту 4 жовтня 1957 року.

З початку 60-х років підприємства України почали розробку і виробництво систем керування, бортової автоматики й інших систем і приладів для космічних об'єктів і комплексів.

Успіхи підкорення космосу Радянським Союзом були б неможливі без українського конструкторського бюро «Південне». Саме на «Південному» розробляли космічні ракети разом із бойовими міжконтинентальними балістичними ракетами.

Діяльність конструкторського бюро «Південне» у сфері наукових досліджень почалася 1961 року з розробки космічних апаратів «Метеор» і «Стріла». 1962 року ракета-носій «Космос» вивела на орбіту перший супутник дніпровської розробки ДС-2, а в 1967 році ракетою-носієм «Космос» на орбіту було виведено орієнтований в атмосфері супутник «Космічна стріла».

Перші роки незалежності

Редагувати

Після розпаду СРСР, Україна стала без'ядерною державою (Будапештський меморандум) отже балістичні ракети стали непотрібними. Постало питання в доцільності збереження такої витратної галузі машинобудування як космічна. Складне економічне становище в країні, призвело до того, що треба було ухвалювати рішення оскільки галузь була на межі руйнування. Завдяки політичній волі та здоровому глузду, ця високотехнологічна галузь була збережена. 29 лютого 1992 року, Указом Президента при Кабінеті Міністрів України, було створено Національне космічне агентство України. Попри оголошення Україною без'ядерного статусу, демонтаж розташованих на території України міжконтинентальних бойових ракет, зняття їх з бойового чергування, та переорієнтацію ракетно-космічного комплексу винятково на мирні цілі, чимало експертів досі називають «Південне» одним з лідерів світового бойового ракетобудування.

Україна відома в світі власними автоматизованими системами для запуску апаратів в космос. Відсутність потреби в перебуванні людей під час підготовки носія до запуску, взято за зразок виробниками новітньої ракетно-космічної техніки.

Це відповідно сприяє налагодженню співпраці з українськими підприємствами як для переймання досвіду, так і для участі в спільних проєктах. У 1995 році, приміром, «Південне» і виробниче об'єднання «Південмаш» спільно з партнерами зі США, Російської Федерації та Норвегії почали впровадження проєкту «Морський старт». Йдеться про використання плавучого космодрому. З платформи, розташованої у Тихому океані біля острова Різдва, почали здійснювати комерційні запуски. Українсько-російська ракета-носій «Зеніт-2» виводила на орбіту супутники зв'язку, розвідки тощо.

Сьогодні на початку ХХІ століття, Україна відома на світовому ринку власною космічною продукцією: ракетами-носіями «Зеніт-3SLBФ», «Дніпро»; космічними апаратами «Січ» і «АУОС»; супутниками радіоелектронної розвідки, апаратурою стикування «Курс» для Міжнародної космічної станції; системами прицілювання ракет, апаратурою систем керування для космічних комплексів «Союз», «Прогрес», «Протон»; унікальними об'єктами наземної інфраструктури: радіотелескопом РТ-70 (знаходиться на території окупованої АР Крим), контрольно-коригувальними станціями для глобальних навігаційних супутникових систем, мережею спостережень геофізичних явищ.

Космічна галузь є невід'ємною складовою національної економіки, а космічна діяльність України є важливою частиною міжнародних зусиль з дослідження та використання космічного простору.