Твір за драмою-феерією Лесі Українки -“Лісова пісня”. Усі ми: квіти, трави, дерева, люди – діти великої, могутньої Природи. Дихаємо одним повітрлм, гріємося під одним сонцем, пускаємо коріння Я одну землю. І все життя тягнемось до висот небесних – гілками-руками, ду-Мнми-мріями, душами-квітами. Приходимо ненадовго в цей світ, прокладаємо у ньому свою стежку і назавжди відходимо в інший, неземний. Який же сенс у цьому вічному круговороті життя? Чи не в тому, щоб, пройшовши складний цілях пізнання, стати на вищий щабель духовності, відчути
свою єдність з усіма формами космічного буття, свою спорідненість з билинкою, пташкою, сонячним променем? І тоді світтеж стане мудрішим, покращає, бо все в ньому взаємопов’язано і взаемозумовлене. Чи зуміє людина своїм Життям органічно влитися в цю світову гармонію, чи порушить її, не знайшовши свого місця в ній? Філософські роздуми над цією та іншими загальнолюдськими проблемами завжди хвилювали видатну дочку нашого народу Лесю Українку. Створюючи свій шедевр – драму-феєрію “Лісова пісня”, поетеса добре ииала ціну багатьом життєвим істинам, бо тернистий шлях пізнання було вже пройдено, життя догоряло,а попереду чекала вічність
Так, вона знала, що не помре:
Ні! Я жива! Я буду вічно жити!
Я в серці маю те, що не вмирає.
Лесі Українки відкрилися таємниці людського життя, смерті і безсмертя. Вона виголошує їх устами лісової царівни Мавки. Мавка – дитя природи, і це глибоко символічно: лише в нерозривній єдностіз природою можна досягти гармонії душі. Цій дівчині чужі й незрозумілі одвічні клопоти людські про хліб насущний, про добро, багатство. Вона й так багата – лісовим цвітом, весняним співом, ласкою верби-матері, ніжністю березки-сеетриці, розмаїттям барв і звуків. Тієї весни їй судилося почути найчарівнішу з мелодій – мелодію кохання, яка з’єднала дві рідні душі. Весна – то пробудження сердець, народження надій, буяння цвіту почуттів, то гімн всесильної любові. Не тільки людина – вся природаживе за прекрасними і незбагненними законами кохання: Он бачиш, там питає дика рожа: “Чи я хороша?” А ясень їй киває в верховітті: “Найкраща в світі!”
Answers & Comments
Verified answer
Ответ:
Твір за драмою-феерією Лесі Українки -“Лісова пісня”. Усі ми: квіти, трави, дерева, люди – діти великої, могутньої Природи. Дихаємо одним повітрлм, гріємося під одним сонцем, пускаємо коріння Я одну землю. І все життя тягнемось до висот небесних – гілками-руками, ду-Мнми-мріями, душами-квітами. Приходимо ненадовго в цей світ, прокладаємо у ньому свою стежку і назавжди відходимо в інший, неземний. Який же сенс у цьому вічному круговороті життя? Чи не в тому, щоб, пройшовши складний цілях пізнання, стати на вищий щабель духовності, відчути
свою єдність з усіма формами космічного буття, свою спорідненість з билинкою, пташкою, сонячним променем? І тоді світтеж стане мудрішим, покращає, бо все в ньому взаємопов’язано і взаемозумовлене. Чи зуміє людина своїм Життям органічно влитися в цю світову гармонію, чи порушить її, не знайшовши свого місця в ній? Філософські роздуми над цією та іншими загальнолюдськими проблемами завжди хвилювали видатну дочку нашого народу Лесю Українку. Створюючи свій шедевр – драму-феєрію “Лісова пісня”, поетеса добре ииала ціну багатьом життєвим істинам, бо тернистий шлях пізнання було вже пройдено, життя догоряло,а попереду чекала вічність
Так, вона знала, що не помре:
Ні! Я жива! Я буду вічно жити!
Я в серці маю те, що не вмирає.
Лесі Українки відкрилися таємниці людського життя, смерті і безсмертя. Вона виголошує їх устами лісової царівни Мавки. Мавка – дитя природи, і це глибоко символічно: лише в нерозривній єдностіз природою можна досягти гармонії душі. Цій дівчині чужі й незрозумілі одвічні клопоти людські про хліб насущний, про добро, багатство. Вона й так багата – лісовим цвітом, весняним співом, ласкою верби-матері, ніжністю березки-сеетриці, розмаїттям барв і звуків. Тієї весни їй судилося почути найчарівнішу з мелодій – мелодію кохання, яка з’єднала дві рідні душі. Весна – то пробудження сердець, народження надій, буяння цвіту почуттів, то гімн всесильної любові. Не тільки людина – вся природаживе за прекрасними і незбагненними законами кохання: Он бачиш, там питає дика рожа: “Чи я хороша?” А ясень їй киває в верховітті: “Найкраща в світі!”