Verified answer

Відповідь:

У поезії «Васильки» поет висловлюється про кохання до дівчини, у якої "васильки з-під вій", про те, що треба бачити й цінувати красу природи, бо вона вічна. Хіба це не щастя - прожити життя в гармонії з собою, коханою людиною й довколишнім світом і стати колись "квітками, може, васильками"? Я вважаю, що тільки та людина здатна на щире кохання, яка спроможна відчувати радість від  неповторних, хоча й простих пейзажів, у якої "синіє щастя у душі" від моря васильків, гаю на видноколі, хмарок, з якими у вічність летять миті. Власну доброту, любов поет хоче передати нащадкам, щоб і тi вміли отримувати насолоду від прекрасного навколо себе й те прекрасне переносили у свої стосунки.

Пояснення: