Ответ:Ми небагато можемо сказати певного про те, як розвивалися слов’янські мови у період до більш-менш остаточного розселення слов’ян на цих землях. Від розпаду праслов’янської мовної єдності, тобто десь від VI ст., починається протоукраїнський період, який триває приблизно до XI ст., з кінця якого — середини XII ст. уже можна говорити про сформованість в основних рисах української мови як системи. Тоді формування мови відбувалося на двох основних теренах — Поліссі й Поділлі. Мовознавець Юрій Шевельов називає ці території «говірковими реґіонами», наголошуючи, що ці первісні стани ще недоречно називати мовами. Сьогодні науковцям відомо, що певні риси українська мова успадкувала безпосередньо від праслов’янської. Наприклад, закінчення –ові, –еві в давальному відмінку однини іменників чоловічого роду (як-от домові, князеві), кличний відмінок (друже, княже, брате), закінчення –мо в дієсловах першої особи множини теперішнього і майбутнього часу (даємо, зробимо), чергування приголосних г, к, х із з, ц, с відповідно у давальному та місцевому відмінках однини

Объяснение: