4)Літописець, розповідаючи про смерть переяславського князя Володимира Глібовича у 1187 році, писав: «І плакали по ньому всі переяславці... За ним же Україна багато потужила».
5)б
6)Печерська, Алімпій
7)-Прагнення окремих князівств до самостійності. ...
-Великі простори держави та етнічна неоднорідність населення. ...
-Відсутність чіткого незмінного механізму спадкоємництва князівської влади. ...
-Занепад торгівлі.
8)а,г,б,в
9)Після смерті у 1093 році Всеволода Ярославича, Володимир, всупереч сподіванням правлячої верхівки, київських бояр та городян, поступився великокняжим престолом турівському князю, Святополку Ізяславичу, синові старшого Ярославича, Ізяслава. Він вчинив так, мабуть, дотримуючись порядку заміщення княжих столів за родовим старійшинством, коли перевага віддавалася старшому в роді. А старшим серед онуків Ярослава був саме Святополк. Володимир Мономах залишився княжити в Чернігові. 1094 року він віддав Чернігівське князівство своєму двоюрідному братові, Олегу Святославичу, батько якого був старшим братом Володимирового батька, Всеволода. Вчинив він так ще й під тиском половецької орди, яку привів до Чернігова Олег. Сам Володимир Всеволодович поїхав княжити до батьківського Переяслава-Руського. Симпатизуючи Володимиру, укладач Повісті временних літ пояснював передачу Києва й Чернігова двоюрідним братам небажанням Володимира Мономаха розпочинати усобиці на Русі.
З 1094 року Володимир розпочинає багатолітню боротьбу з половецькими ханами, які майже щорічно вдиралися на землі Південної Русі. Найбільше страждало від них висунуте в степ Переяславське князівство. Мономах швидко досяг успіхів у війні з кочовиками, тому київський князь Святополк вже 1094 року запропонував йому об'єднати сили, а також разом правити на Русі. Так виник дуумвірат Святополк Ізяславич — Володимир Всеволодович, що управляв Руською державою близько 20 років. Київська монархія на чолі з дуумвірами виявилася життєздатною і забезпечила політичну рівновагу й мир на Русі, добрі відносини із західними сусідами, особливо після проведених Володимиром і Святополком переможних походів до Половецької землі у 1103, 1107, 1109 і 1111 роках. Завдяки широкомасштабним заходам дуумвірів, половецькі орди були відкинені далеко від рубежів Русі, за Дон, а внаслідок походу 1111 року 40-тис. половецька орда під проводом хана Атрака, сина Шарукана, емігрувала до Грузії.
Олексій Ківшенко «Долобський з'їзд князів — побачення князя Володимира Мономаха з князем Святополком»
Геннадій Єршов Любецький з'їзд князів — зображення Володимира Мономаха на памятнику у Любечі.
Ініціатор Любецького з'їзду 1097 року, де була проведена радикальна реформа порядку спадкоємства (прийнято засаду прямого родового успадкування замість складної системи сеньйорату та зміни уділів) та Витечівського з'їзду 1100 року, відновив великокнязівську владу на більшій частині давньоруських земель і тимчасово затримав процес остаточного роздроблення Давньоруської держави. За межами його володінь залишилися тільки Галицька і Чернігово-Сіверська землі та Полоцьк. Володимир Мономах мав своїх посадників і в містах по Дунаю.
1107 року Володимир Мономах одружився з дочкою половецького хана Аепи.
Answers & Comments
Відповідь:
1)б
2)б
3)б
4)Літописець, розповідаючи про смерть переяславського князя Володимира Глібовича у 1187 році, писав: «І плакали по ньому всі переяславці... За ним же Україна багато потужила».
5)б
6)Печерська, Алімпій
7)-Прагнення окремих князівств до самостійності. ...
-Великі простори держави та етнічна неоднорідність населення. ...
-Відсутність чіткого незмінного механізму спадкоємництва князівської влади. ...
-Занепад торгівлі.
8)а,г,б,в
9)Після смерті у 1093 році Всеволода Ярославича, Володимир, всупереч сподіванням правлячої верхівки, київських бояр та городян, поступився великокняжим престолом турівському князю, Святополку Ізяславичу, синові старшого Ярославича, Ізяслава. Він вчинив так, мабуть, дотримуючись порядку заміщення княжих столів за родовим старійшинством, коли перевага віддавалася старшому в роді. А старшим серед онуків Ярослава був саме Святополк. Володимир Мономах залишився княжити в Чернігові. 1094 року він віддав Чернігівське князівство своєму двоюрідному братові, Олегу Святославичу, батько якого був старшим братом Володимирового батька, Всеволода. Вчинив він так ще й під тиском половецької орди, яку привів до Чернігова Олег. Сам Володимир Всеволодович поїхав княжити до батьківського Переяслава-Руського. Симпатизуючи Володимиру, укладач Повісті временних літ пояснював передачу Києва й Чернігова двоюрідним братам небажанням Володимира Мономаха розпочинати усобиці на Русі.
З 1094 року Володимир розпочинає багатолітню боротьбу з половецькими ханами, які майже щорічно вдиралися на землі Південної Русі. Найбільше страждало від них висунуте в степ Переяславське князівство. Мономах швидко досяг успіхів у війні з кочовиками, тому київський князь Святополк вже 1094 року запропонував йому об'єднати сили, а також разом правити на Русі. Так виник дуумвірат Святополк Ізяславич — Володимир Всеволодович, що управляв Руською державою близько 20 років. Київська монархія на чолі з дуумвірами виявилася життєздатною і забезпечила політичну рівновагу й мир на Русі, добрі відносини із західними сусідами, особливо після проведених Володимиром і Святополком переможних походів до Половецької землі у 1103, 1107, 1109 і 1111 роках. Завдяки широкомасштабним заходам дуумвірів, половецькі орди були відкинені далеко від рубежів Русі, за Дон, а внаслідок походу 1111 року 40-тис. половецька орда під проводом хана Атрака, сина Шарукана, емігрувала до Грузії.
Олексій Ківшенко «Долобський з'їзд князів — побачення князя Володимира Мономаха з князем Святополком»
Геннадій Єршов Любецький з'їзд князів — зображення Володимира Мономаха на памятнику у Любечі.
Ініціатор Любецького з'їзду 1097 року, де була проведена радикальна реформа порядку спадкоємства (прийнято засаду прямого родового успадкування замість складної системи сеньйорату та зміни уділів) та Витечівського з'їзду 1100 року, відновив великокнязівську владу на більшій частині давньоруських земель і тимчасово затримав процес остаточного роздроблення Давньоруської держави. За межами його володінь залишилися тільки Галицька і Чернігово-Сіверська землі та Полоцьк. Володимир Мономах мав своїх посадників і в містах по Дунаю.
1107 року Володимир Мономах одружився з дочкою половецького хана Аепи.