Напрями і причини міграції населення в світі в ХІХ ст. і на початку ХХ ст. були різноманітними. Міграція населення - це механічні переміщення людей через кордони тих чи інших територій зі зміною місця проживання назавжди, на більш-менш тривалий час або з регулярним поверненням до нього. Міграції за напрямком потоків поділяються на внутрішні та зовнішні. Внутрішні міграції в усьому світі активно протекали у XX століття, що тесно пов'язано з процесами урбанізації.

Урбанізація - це зростання значення міст у розвитку суспільства, яке супроводжується ростом і розвитком міських поселень, зростанням питомої ваги міського населення, поширенням міського способу життя в певному регіоні, країні, світі. Сучасна урбанізація як всесвітнє явище має три сплесневые риси: швидкi темпи зростання кiлькостi мiського населення, зосередження населення i господарства переважно у великих мiстах та «розповзання» мiст, розширення їхньої територiї.

У XIX столiттi процес урбанiзацiї на територiї України розпочався. Особливо вiн прискорився пiсля скасування крiпацтва в 1861 роцi i масштабних реформ у Росiйськiй Iмперii пiсля поразки у Кримськiй вiйнi та початку швидкого розвитку промисловостi. Але мicьке населення продовжувало складати незначну частку всього населення.