Важливим фактором розвитку національної економіки є зовнішньоекономічні зв’язки. Для деяких країн зовнішня торгівля - це єдиний спосіб отримати той чи інший товар, який відсутній в її межах. Зовнішню торгівлю можна інтерпретувати, як елемент “відкритого суспільства” з найважливішою ознакою – “змагання його членів за місце, яке вони повинні зайняти”. Тому не дивно, що “закриті суспільства” схильні контролювати та обмежувати зовнішню торгівлю. Але завдяки міжнародному поділу праці кожна країна може зосередитись на виробництві тих товарів, які вона може виробляти дешевше або ефективніше у порівнянні з іншими країнами.
В останні роки у світі надзвичайно інтенсивно розвиваються глобалізаційні процеси, прискорено зростають маштаби світової торгівлі та інші процеси міжнародного обміну, внаслідок чого світова економіка стає більш відкритою. На світову торгівлю припадає 80% всього обсягу зовнішньоекономічної діяльності [2].
Слід зазначити, що вивчення теоретичних концепцій, таких як теорії асолютних переваг, теорії порівняльних преваг, теореми Хекшера-Оліна, Парадокс Леонтьєва, теорії життєвого циклу товару, теорії конкурентних переваг, дозволяють характеризувати міжнародну торгівлю, як ініціюючий чинник розвитку міждержавних економічних відносин і загальної економічної взаємозалежності. Аналізовані теорії міжнародної торгівлі пояснють причини торгівлі.
Ефективне ведення міжнародної торгівлі неможливе без державного регулювання економічних процесів, які відбуваються під час обміну товарами та послугами між країнами. У цілому зовнішньоекономічна політика держави –це комплекс заходів, що мають на меті досягнення економікою країни певних переваг на світовому ринку і водночас – захист внутрішнього ринку від конкуренції з іноземними товарами. Інструментами такої політики є методи тарифного та нетарифного регулювання міжнародної торгівлі, а основними формами – державний протекціонізм та політика “вільної торгівлі”(лібералізму) [3].
Державне регулювання зовнішньої торгівлі України повинно враховувати не тільки сучасні тенденції нерівномірності міжнародних інтеграційних процесів і посилення міжнародної конкуренції, а й властиві перехідній економіці особливості взаємозв'язку між економічним зростанням, лібералізацією зовнішньої торгівлі та інституалізацією зовнішньоторговельної політики. Методи державного регулювання засновані на поступовій лібералізації зовнішньої торгівлі з послідовним скороченням адміністративних обмежень і їхнього заміщення ринковими інструментами регулювання при адекватних засобах державного контролю. Вибір методу залежить від ситуації, що склалася на сучасному етапі розвитку економіки України .
Розвинута зовнішня торгівля загострює конкуренцію між товаровиробниками, примушуючи їх закривати неконкурентні і шукати прибуткові виробництва, покращуючи організацію праці та інше. Тому хоча й населення в цілому й виграє, становище деяких галузей може погіршитися.
Слід визнати, що домінуючим напрямом у відношенні між країнами світового співтовариства є шлях до більш вільної, такої, що не визнає жодних штучних перешкод, торгівлі.
Аналіз тенденцій зовнішньої торгівлі України підтвердив відсутність суттєвих позитивних зрушень у структурі експорту, сконцентрованого на досить вузькому асортименті конкурентної продукції, що робить його вразливим до несприятливих коливань економічної кон'юнктури та зустрічних санкцій країн-імпортерів. Принципово важливим є сприяння концентрації ресурсів на випуску кінцевої продукції з високим вмістом доданої вартості з виходом на перспективні сегменти світового ринку. Необхідно також мінімізувати критичну імпортну енергозалежність, активізувати ефективне імпортозаміщення в інших галузях [4].
Загалом проведений аналіз товарно-географічної структури зовнішньої торгівлі країни свідчить про достатньо низький рівень ефективності зовнішньоекономічної діяльності.
Основою оптимізації міжнародних торговельних економічних відносин України, пов'язаних із галузями матеріального виробництва, є встановлення прямих контактів між спорідненими підприємствами, створення спільних підприємств, безпосередня участь у транснаціоналізації. Істотне значення при цьому має розширення прав безпосередніх учасників міжнародної торгівлі, утворювати ті чи інші корпоративні об'єднання.
Таким чином, можна виділити такі принципи системи регулювання та розвитку зовнішньоторговельних відносин України: 1) повного і всебічного захисту державного суверенітету і національних економічних інтересів; 2) рівності, взаємовигідності й еквівалентності міжнародної економічної взаємодії суб'єктів господарської діяльності; 3) узгодженості митної політики України з її зовнішньою й внутрішньою політикою на всіх рівнях (стратегічному, тактичному і оперативному); 4) еволюційності у здійсненні зовнішніх торговельно-економічних перетворень; 5) прийняття управлінських рішень на базі постійного моніторингу параметрів торговельних потоків із об’єктивними критеріями аналізу.
Answers & Comments
Ответ:
Важливим фактором розвитку національної економіки є зовнішньоекономічні зв’язки. Для деяких країн зовнішня торгівля - це єдиний спосіб отримати той чи інший товар, який відсутній в її межах. Зовнішню торгівлю можна інтерпретувати, як елемент “відкритого суспільства” з найважливішою ознакою – “змагання його членів за місце, яке вони повинні зайняти”. Тому не дивно, що “закриті суспільства” схильні контролювати та обмежувати зовнішню торгівлю. Але завдяки міжнародному поділу праці кожна країна може зосередитись на виробництві тих товарів, які вона може виробляти дешевше або ефективніше у порівнянні з іншими країнами.
В останні роки у світі надзвичайно інтенсивно розвиваються глобалізаційні процеси, прискорено зростають маштаби світової торгівлі та інші процеси міжнародного обміну, внаслідок чого світова економіка стає більш відкритою. На світову торгівлю припадає 80% всього обсягу зовнішньоекономічної діяльності [2].
Слід зазначити, що вивчення теоретичних концепцій, таких як теорії асолютних переваг, теорії порівняльних преваг, теореми Хекшера-Оліна, Парадокс Леонтьєва, теорії життєвого циклу товару, теорії конкурентних переваг, дозволяють характеризувати міжнародну торгівлю, як ініціюючий чинник розвитку міждержавних економічних відносин і загальної економічної взаємозалежності. Аналізовані теорії міжнародної торгівлі пояснють причини торгівлі.
Ефективне ведення міжнародної торгівлі неможливе без державного регулювання економічних процесів, які відбуваються під час обміну товарами та послугами між країнами. У цілому зовнішньоекономічна політика держави –це комплекс заходів, що мають на меті досягнення економікою країни певних переваг на світовому ринку і водночас – захист внутрішнього ринку від конкуренції з іноземними товарами. Інструментами такої політики є методи тарифного та нетарифного регулювання міжнародної торгівлі, а основними формами – державний протекціонізм та політика “вільної торгівлі”(лібералізму) [3].
Державне регулювання зовнішньої торгівлі України повинно враховувати не тільки сучасні тенденції нерівномірності міжнародних інтеграційних процесів і посилення міжнародної конкуренції, а й властиві перехідній економіці особливості взаємозв'язку між економічним зростанням, лібералізацією зовнішньої торгівлі та інституалізацією зовнішньоторговельної політики. Методи державного регулювання засновані на поступовій лібералізації зовнішньої торгівлі з послідовним скороченням адміністративних обмежень і їхнього заміщення ринковими інструментами регулювання при адекватних засобах державного контролю. Вибір методу залежить від ситуації, що склалася на сучасному етапі розвитку економіки України .
Розвинута зовнішня торгівля загострює конкуренцію між товаровиробниками, примушуючи їх закривати неконкурентні і шукати прибуткові виробництва, покращуючи організацію праці та інше. Тому хоча й населення в цілому й виграє, становище деяких галузей може погіршитися.
Слід визнати, що домінуючим напрямом у відношенні між країнами світового співтовариства є шлях до більш вільної, такої, що не визнає жодних штучних перешкод, торгівлі.
Аналіз тенденцій зовнішньої торгівлі України підтвердив відсутність суттєвих позитивних зрушень у структурі експорту, сконцентрованого на досить вузькому асортименті конкурентної продукції, що робить його вразливим до несприятливих коливань економічної кон'юнктури та зустрічних санкцій країн-імпортерів. Принципово важливим є сприяння концентрації ресурсів на випуску кінцевої продукції з високим вмістом доданої вартості з виходом на перспективні сегменти світового ринку. Необхідно також мінімізувати критичну імпортну енергозалежність, активізувати ефективне імпортозаміщення в інших галузях [4].
Загалом проведений аналіз товарно-географічної структури зовнішньої торгівлі країни свідчить про достатньо низький рівень ефективності зовнішньоекономічної діяльності.
Основою оптимізації міжнародних торговельних економічних відносин України, пов'язаних із галузями матеріального виробництва, є встановлення прямих контактів між спорідненими підприємствами, створення спільних підприємств, безпосередня участь у транснаціоналізації. Істотне значення при цьому має розширення прав безпосередніх учасників міжнародної торгівлі, утворювати ті чи інші корпоративні об'єднання.
Таким чином, можна виділити такі принципи системи регулювання та розвитку зовнішньоторговельних відносин України: 1) повного і всебічного захисту державного суверенітету і національних економічних інтересів; 2) рівності, взаємовигідності й еквівалентності міжнародної економічної взаємодії суб'єктів господарської діяльності; 3) узгодженості митної політики України з її зовнішньою й внутрішньою політикою на всіх рівнях (стратегічному, тактичному і оперативному); 4) еволюційності у здійсненні зовнішніх торговельно-економічних перетворень; 5) прийняття управлінських рішень на базі постійного моніторингу параметрів торговельних потоків із об’єктивними критеріями аналізу.