Verified answer

1. Леонід Брежнєв (1906-1982) був генерал-секретарем ЦК КПРС з 1964 по 1982 рік, період, що вважається епохою "застою" в радянській історії. Під час його правління було здійснено кілька реформ, що сприяли розвитку економіки і покращенню життя радянського народу, але в той же час було придушено любі прояви політичної дисидентності, а також було здійснено вторгнення в Афганістан
2. Петро Шелест (1919-2010) був першим секретарем Київського обкому КПУ, а згодом і головою Верховної Ради УРСР (1972-1985), одним з найбільш відомих політичних діячів в період "застою". Шелест домагався більшої автономії для України всередині СРСР, проте його реформаторські настрої зіткнулися з опором консервативної частини політичного еліту, яка прагнула зберегти статус-кво.
3. Володимир Щербицький (1918-1990) був головою Верховної Ради УРСР (1985-1990) і головою Верховної Ради СРСР (1990), останнім головою радянської держави перед її розпадом. Під його керівництвом було здійснено кілька реформ, які мали на меті зміцнення демократичних процесів в радянському суспільстві, проте ці реформи були недостатні, що виявилось пізніше, під час розпаду СРСР.

Відповідь:

Леонід Брежнєв був генералом-секретарем Центрального Комітету Комуністичної партії Радянського Союзу з 1964 по 1982 рік. Під його керівництвом було здійснено введення низки консервативних політичних реформ, що привели до стагнації та занепаду економіки та політичного життя країни в період «застою».

Петро Шелест був головою Президії Верховної Ради УРСР з 1972 по 1989 рік. Він був одним із ключових посередників між радянською владою та українським народом, а також здійснював політичні реформи, що дозволили підвищити рівень автономії УРСР в межах радянської системи.

Володимир Щербицький був головою Верховної Ради УРСР з 1976 по 1989 рік. Він був одним із найбільш впливових політиків радянської епохи та провів низку реформ, спрямованих на зміцнення економіки та підвищення рівня життя населення, але також його керівництво було періодом затяжної стагнації, що привело до загальної незадоволеності населення.