Объяснение:

Зіниця – отвір у райдужній оболонці ока. У нормі його діаметр становить від 1,5 мм – при яскравому світлі й до 8 мм у темряві.

Зіничний рефлекс – зміна діаметра зіниці під дією різноманітних подразнень. За рахунок збільшення його діаметра надходження світлових променів до сітківки може збільшуватися в 30 разів.

Розширення зіниці (мідріаз) – спостерігається в темряві, при розгляданні віддалених предметів, при збудженні симпатичної системи, при болю, страху, асфіксії, блокаді парасимпатичної системи, під впливом хімічних речовин, наприклад, атропіну, який блокує М-холінорецептори; останній використовується в клініці очних хвороб для розширення зіниці з метою ретельного дослідження очного дна.

Звуження зіниці (міоз) – спостерігається при дії яскравого світла, при розгляді близьких предметів (при читанні), при збудженні парасимпатичної системи, при блокаді симпатичної системи.

Механізм зіничного рефлексу рефлекторний і має різну рефлекторну дугу залежно від освітлення. При дії яскравого світла збудження виникає в сітківці ока. Імпульси від неї надходять у складі зорового нерва до середнього мозку (верхніх горбиків). Звідси до парного вегетативного ядра окорухового нерва (III пара) (Якубовича – Едінгера – Вестфаля). У складі його гілок імпульси прямують до циліарного ганглія, а постгангліонарні волокна – до м'яза, що звужує зіницю

Значення зіничного рефлексу:

• Забезпечує усунення сферичної аберації. При звуженні зіниці відсікаються периферичні промені.

• Зіниця бере участь в адаптації зорової системи до змін освітлення.

У темряві зіниця розширюється, а при дії світла звужується.

• Бере участь у забезпеченні чіткого бачення предметів, що розташовані на різних відстанях. При розгляді близьких предметів (при читанні] зіниця звужується, а при розгляді віддалених предметів – розширюється.

• Захисна функція. Звужуючись при дії яскравого світла зіниця забезпечує збереження пігментів сітківки від надлишкового руйнування.

• Клінічне значення. Стан зіниці свідчить про рівень збудливості стовбурових центрів головного мозку.

У зв'язку з цим, зіничним рефлексом користуються для контролю глибини наркозу. Він дозволяє діагностувати пошкодження центрів, у яких знаходяться ядра, що регулюють ширину зіниці, больові впливи тощо.

Рис. 12.9. Будова сітківки ока

Фізіологія сітківки ока

Гістологічно в сітківці розрізняють десять шарів, але функціональних, задіяних у сприйнятті світлових подразнень та їх переробці, менше. Найбільш віддаленим від світла є шар пігментного епітелію. Наступний, ближчий до світла, шар фоторецепторів – колбочок і паличок. Ще ближче до світла розташований шар біполярних, горизонтальних та амакринових клітин. Найближчий до світла – шар гангліозних клітин, аксони яких утворюють зоровий нерв.

Здоровий нерв виходить за межі очного яблука на 3 мм медіальніше і дещо вище від його заднього полюса. Ця ділянка не містить світлочутливих рецепторів і тому має назву сліпої плями.

Пігментний шар є зовнішнім шаром сітківки (рис. 12.9). Його назва пов'язана з тим, що він містить чорний пігмент меланін.

Завдяки наявності меланіну промені світла не відбиваються, а поглинаються. Значення пігментного шару пов'язане також з наявністю в ньому вітаміну А, який надходить із нього в зовнішні сегменти фоторецепторів. Там вітамін А використовується для ресинтезу зорових пігментів. У випадку недостатньої кількості вітаміну А розвивається захворювання "куряча сліпота" – гемералопія (або нікталопія). Зір у таких людей різко понижується в сутінках.