Відповідь:

Верес золотистий, палаючий,

Мов вогняна пелена землі.

Він сонний, але нездоланий,

Із солодкомовними квітами.

Не зліченний його багатство,

Немов глиняний мисливський ріг.

Але останній він залишився

У спогадах про минулі дні.

Верес, ти маленький марево,

Ти зоря у полум'ї трав.

Ти надія в безмежності неба,

Що віддаєшся вітру на славу.

Ти символ волі і незалежності,

Твої квіти - маленькі скарби.

Ти відчуваєш, як лине пташиний спів,

Ти - вересовий трунок, що втримав наші слова.

Пояснення: