Объяснение:

Сучасному суспільстві вже склалася традиція виключно негативно оцінювати роль Центральної Ради в національному військовому будівництві 1917—1918 рр. Український революційний парламент прийнято зображувати зібранням далеких від реальності політиків, які замість організувати оборону країни від більшовицького вторгнення зруйнували національну армію.

Рішення Центральної Ради про демобілізацію армії в січні 1918 р. прийнято змальовувати як прояв цілковитої некомпетентності керманичів УНР або й державну зраду.

На думку окремих публіцистів, Центральна Рада своїми діями фактично завадила армії захистити Україну в січні 1918-го. Чи виправдані такі оцінки? Знайомство з документами та іншими історичними матеріалами свідчить, що події розгортались не зовсім так, як ми сьогодні звикли думати.

Прийнято вважати, що в 1917 р. у лавах дев’ятимільйонної російської армії налічувалося 3,5 мільйонів українців. З падінням царату одягнені у вояцькі шинелі українські селяни не залишились осторонь національного відродження.

Уже навесні 1917 р. у військових частинах виникали українські гуртки. Вояки-українці вимагали виділення в окремі національні підрозділи й переведення на службу до України.

Під тиском численних національних організацій, російське командування в травні 1917 р. було змушене дати дозвіл на українізацію кількох армійських корпусів.

Усупереч поширеній нині думці, українізація зовсім не означала перетворення з`єднань російській армії в 1917 р. на українські військові формування.

Фактично, українізовані корпуси й дивізії залишалися складовою частиною російської армії, отримуючи лише порівняно більшу частку українських поповнень. Недарма деякі українські військові організації визнали "існуючу систему українізації такою, що... не дає Україні власних військ".

Але навіть у такому вигляді українізація здійснювалася вкрай непослідовно, оскільки більшість призначених для українізації дивізій продовжували отримувати російські поповнення. Цінність такого війська як національної збройної сили здебільшого дорівнювала нулеві.

У повному обсязі українізацію здійснював лише розташований на Правобережній Україні 34-й армійський корпус генерала Павла Скоропадського. Крім того, упродовж 1917 р. в тилових залогах з`явилися й виключно українські за своїм складом частини, створені з ініціативи самих вояків-українців.

сдклайте ответ лучшим пожалуйста)