Відповідь:

На луках. Це квіти зробили луки такими розмаїтими й запашними, бо їх було надзвичайно багато – синіх, червоних, білих, Жовтогарячих. Дивишся – і очі розбігаються. Кожна бджілка, кожна комашка летить до якоїсь квітки, як до знайомої.

Ось ромашка з білими рясними пелюстками й золотою серединкою. На неї сів метелик із барвистими й легкими, мов пелюстки, крильцями. А он дзвіночок хитає раз у раз голівкою та ніби кличе: день-дзень, я тут! Глядь – до нього джмелик у гості!

А придивитися до низу різнотрав’я, – то це просто диво! Хто тут

тільки не мандрує: мурашки своєю злагодженою командою торують стежку до свого замку, якісь чорненькі жучки, що поспішають так, ніби спізнюються на якісь урочистості, маленькі метелики, що спустилися донизу відпочити від своїх клопотів…

Дивовижний світ, і хочеться до нього дослухатися, вбачати кожний порух, бо це так захоплююче й надзвичайно привабливо. І я ніби перетворююсь на мандрівника, що мандрує цим казковим світом під назвою Природа.

Пояснення: