Для підготовки статті були проаналізоване відповідне законодавство 30-ти держав: США, Іспанія, Великобританія, Німеччина, Ізраїль, Аргентина, Індія, Хорватія, Бразилія, Болгарія, Чехія, Чилі, Канада, Естонія, Греція, Угорщина, Південна Корея, Латвія, Литва, Нова Зеландія, Нідерланди, Польща, Перу, Румунія, Південна Африка, Словенія, Сербія, Словаччина, Швейцарія, Португалія. Можна помітити, що всі ці країни можуть вважатися демократіями.
Способи запровадження надзвичайного стану
Надзвичайний стан є правовим режимом, який запроваджується тоді, коли держава не може усунути наявні загрози іншими, звичайними засобами. Це – крайній захід. Процедура запровадження надзвичайного стану в більшості проаналізованих держав не відрізняється від запровадження стану облоги чи воєнного стану. Тобто надзвичайний стан прирівнюється до оголошення війни. А в деяких державах (наприклад, Греція, Чилі, Бразилія, Аргентина) немає правового режиму під назвою «надзвичайний стан». Якщо в цих державах є надзвичайна загроза (навіть, якщо вона невоєнна), то там оголошується стан облоги[1]. Тобто правовий режим протидії як воєнним так і невоєнним загрозам – єдиний.
Серед проаналізованих країн окремо можна виділити федерації. В унітарних державах надзвичайний стан оголошується на національному рівні головою держави, урядом, чи парламентом. У федераціях надзвичайний стан може бути запроваджений як на федеральному рівні, так і на рівні суб’єктів федерації. Наприклад, у Канаді надзвичайний стан може бути запроваджений як на рівні уряду Канади, так і на рівні уряду провінції Онтаріо чи Манітоби. Прикладами таких федерацій є Канада, США, Аргентина. Ця стаття концентрується на аналізі механізмів запровадження надзвичайного стану саме центральною владою.
Парламент, уряд та президент є суб’єктами, що вирішують питання запровадження надзвичайного стану. Процедура НС має виконувати одночасно два завдання: 1) швидке реагування на загрози і, одночасно, 2) збереження демократичного режиму, тобто недопущення диктатури. Саме з метою охорони демократії такий «неповороткий» орган, як парламент залучений до процедур оголошення надзвичайного стану. Залежно від процедури, конкретного алгоритму запровадження надзвичайного стану, можна виокремити 5 сценаріїв.
Answers & Comments
Відповідь:
надзвичайний віртуальний світ с прислівниками
Пояснення:
Для підготовки статті були проаналізоване відповідне законодавство 30-ти держав: США, Іспанія, Великобританія, Німеччина, Ізраїль, Аргентина, Індія, Хорватія, Бразилія, Болгарія, Чехія, Чилі, Канада, Естонія, Греція, Угорщина, Південна Корея, Латвія, Литва, Нова Зеландія, Нідерланди, Польща, Перу, Румунія, Південна Африка, Словенія, Сербія, Словаччина, Швейцарія, Португалія. Можна помітити, що всі ці країни можуть вважатися демократіями.
Способи запровадження надзвичайного стану
Надзвичайний стан є правовим режимом, який запроваджується тоді, коли держава не може усунути наявні загрози іншими, звичайними засобами. Це – крайній захід. Процедура запровадження надзвичайного стану в більшості проаналізованих держав не відрізняється від запровадження стану облоги чи воєнного стану. Тобто надзвичайний стан прирівнюється до оголошення війни. А в деяких державах (наприклад, Греція, Чилі, Бразилія, Аргентина) немає правового режиму під назвою «надзвичайний стан». Якщо в цих державах є надзвичайна загроза (навіть, якщо вона невоєнна), то там оголошується стан облоги[1]. Тобто правовий режим протидії як воєнним так і невоєнним загрозам – єдиний.
Серед проаналізованих країн окремо можна виділити федерації. В унітарних державах надзвичайний стан оголошується на національному рівні головою держави, урядом, чи парламентом. У федераціях надзвичайний стан може бути запроваджений як на федеральному рівні, так і на рівні суб’єктів федерації. Наприклад, у Канаді надзвичайний стан може бути запроваджений як на рівні уряду Канади, так і на рівні уряду провінції Онтаріо чи Манітоби. Прикладами таких федерацій є Канада, США, Аргентина. Ця стаття концентрується на аналізі механізмів запровадження надзвичайного стану саме центральною владою.
Парламент, уряд та президент є суб’єктами, що вирішують питання запровадження надзвичайного стану. Процедура НС має виконувати одночасно два завдання: 1) швидке реагування на загрози і, одночасно, 2) збереження демократичного режиму, тобто недопущення диктатури. Саме з метою охорони демократії такий «неповороткий» орган, як парламент залучений до процедур оголошення надзвичайного стану. Залежно від процедури, конкретного алгоритму запровадження надзвичайного стану, можна виокремити 5 сценаріїв.