Ответ:

— Ах, а мороз то як, аж сміється! такий міцний дуже... — розповідав батько, повернувшись додому з вулиці. — я там йшов через леваду, а заєць як вискочив просто з-під ніг то, то начебто злякався, або ж дременувши, а він то ледве лапами пересуває, хоч за вуха хапай його! ну, тепер у полі все снігом замело, то зайці до села внадилися – у містах їм та в садах краще та легше харчуватися. це ж можуть молоді яблуні у нас пообгризати. Василь подивився крізь шибку в садок, який замело снігом, одягнув кожух, одягнув поношені валянки - і у двір вийшов. Поки йшов до погерба, мороз весело співає під його ногами. В п погербі хлопець взяв моркви, з капусти листя видрав І пішов містом до саду. під стовпами ще молодих яблунь він поклав моркву і листя капусти. Він радів: зайці вночі не будуть гризти кору з дерев, і в них буде найсмачніша і найситніша їжа! Залишилось у Василька ще трохи моркви, і він пішов до сусідньому саду. Але там уже хтось теж поклав моркву. І ще поставив там пастку дротяну. хлопчина заспокоївшись у переживаннях прибрав пастку від туди і викинув її кудись подалі.