Ответ:
даю 4 варианта стихов
Объяснение:
1
Ой, краса в оранжереї —
Там розквітли орхідеї.
Люблять їх дорослі й діти
Ці красиві ніжні квіти.
2
Орхідея- ніжна квітка,
Вишуканий аромат
Граціозна,мов лебідка
Справжнє диво,дивний скарб.
3
Казкова, екзотична орхідея,
В зимі, на підвіконнику розквітла.
І в хаті стало так багато світла!
Тепер уже сама не знаю, де я?
Чи під тропічним небом Аргентини,
Де хвиля голубого океану,
Де зріє плід солодкого банану…
Чи уявляються мені картини?
А орхідея пишно розцвітала,
І квітами торкалася віконця.
Хотілось їй в далекий край, до сонця.
Про мрію цю, мені розповідала.
4
Орхідея
Чи вдосталь їй тепла на чужині?
Чи в затишку повітря не замало?
Розквітла орхідея на вікні,
Немов у клітці пташка заспівала.
О ніжні, як цілунок, пелюстки!
До них не припаде губами вітер,
Не вип’є аромат її п’янкий,
А дощик не дістане, щоб умити.
Їй байдуже: чи літо, чи зима,
В незмінному комфорті незворушна.
Краса її доглянута – німа,
Приємна оку, та не гріє душу.
Чи знає квітка, що то – біль і сум,
Чи їй відомі віра і надія?
Даруючи мальовану красу,
Хіба вона сама колись радіє?
Проходячи, милуюся щодня,
За шибкою здаля вона помітна.
Мене життя невпинно підганя,
Вона ж нехай і далі ніжно квітне.
Copyright © 2024 SCHOLAR.TIPS - All rights reserved.
Answers & Comments
Ответ:
даю 4 варианта стихов
Объяснение:
1
Ой, краса в оранжереї —
Там розквітли орхідеї.
Люблять їх дорослі й діти
Ці красиві ніжні квіти.
2
Орхідея- ніжна квітка,
Вишуканий аромат
Граціозна,мов лебідка
Справжнє диво,дивний скарб.
3
Казкова, екзотична орхідея,
В зимі, на підвіконнику розквітла.
І в хаті стало так багато світла!
Тепер уже сама не знаю, де я?
Чи під тропічним небом Аргентини,
Де хвиля голубого океану,
Де зріє плід солодкого банану…
Чи уявляються мені картини?
А орхідея пишно розцвітала,
І квітами торкалася віконця.
Хотілось їй в далекий край, до сонця.
Про мрію цю, мені розповідала.
4
Орхідея
Чи вдосталь їй тепла на чужині?
Чи в затишку повітря не замало?
Розквітла орхідея на вікні,
Немов у клітці пташка заспівала.
О ніжні, як цілунок, пелюстки!
До них не припаде губами вітер,
Не вип’є аромат її п’янкий,
А дощик не дістане, щоб умити.
Їй байдуже: чи літо, чи зима,
В незмінному комфорті незворушна.
Краса її доглянута – німа,
Приємна оку, та не гріє душу.
Чи знає квітка, що то – біль і сум,
Чи їй відомі віра і надія?
Даруючи мальовану красу,
Хіба вона сама колись радіє?
Проходячи, милуюся щодня,
За шибкою здаля вона помітна.
Мене життя невпинно підганя,
Вона ж нехай і далі ніжно квітне.