Сьогодні все виразніше починає звучати український мислительний голос, пересилюючи давні тези про, начебто, відсутність української філософії як самобутньої одиниці на фоні здобутків західної кабінетної філософії. Зокрема характеристика творчості великого українського філософа Григорія Сковороди починає набувати більш переконливих рис: з’являється розуміння його правдивого вкладу у скарбницю знань всього людства. Філософія Сковороди звільняється від упереджень, коли ноетичний світ філософа розглядають як пантеїстичний, антропоцентричний або ж як матеріалістичний світогляд. Отож, не тільки не зайве вкотре пригадати, про що мислив «мандрівний» Сковорода (1722–1794), якими темами він переймався, а й, поглянувши на сказане мислителем, наблизити його творчість до сучасника, якому теж стали близькими мандри глобалізованим світом
Григорій Сковорода рідний не лише «скитальцям», а й кабінетним інтелектуалам. Володимир Соловйов називав його своїм учителем, поруч з Памфілом Юркевичем. Поет Арсеній Тарковський створив глибокодумні поезії, в яких переосмислив постать Сковороди. Дмитро Чижевський неодноразово відзначав мислення Сковороди і в 1934 році опублікував відому монографію про філософію мандрівного філософа. Про вплив творчості Сковороди на українське письменство годі й згадувати.
Безумовно, цей славетний філософ заслуговує на сучасні перевидання його творів, рівно ж, як і на коментарі дослідників, які могли б грамотно ввести їх у контекст світової думки. Та от біда — «не пишут эти господа».
Мені пригадується відомий твір В. Татаркевича «Про щастя», який він написав під час ІІ Світової війни. Польський мислитель створив мозаїку з думок, які будь-коли висловлювалися про щастя, але, здається, й гадки не мав про велич генія Сковороди. А Сковорода є повноправним мислителем про щастя, — більшого і глибшого, мабуть, і немає. Щастя у Сковороди конкретизоване, на відміну від думки св. Августина, і є христоцентричним Богопізнанням. І прикладів буде замало, щоб підтвердити цей факт. Для цього треба читати і виписувати Сковороду, що збагнув і робив мудрий Шевченко.
фух. можно лучший ответ? просто мне не хватает к званию ((
Answers & Comments
Сьогодні все виразніше починає звучати український мислительний голос, пересилюючи давні тези про, начебто, відсутність української філософії як самобутньої одиниці на фоні здобутків західної кабінетної філософії. Зокрема характеристика творчості великого українського філософа Григорія Сковороди починає набувати більш переконливих рис: з’являється розуміння його правдивого вкладу у скарбницю знань всього людства. Філософія Сковороди звільняється від упереджень, коли ноетичний світ філософа розглядають як пантеїстичний, антропоцентричний або ж як матеріалістичний світогляд. Отож, не тільки не зайве вкотре пригадати, про що мислив «мандрівний» Сковорода (1722–1794), якими темами він переймався, а й, поглянувши на сказане мислителем, наблизити його творчість до сучасника, якому теж стали близькими мандри глобалізованим світом
Григорій Сковорода рідний не лише «скитальцям», а й кабінетним інтелектуалам. Володимир Соловйов називав його своїм учителем, поруч з Памфілом Юркевичем. Поет Арсеній Тарковський створив глибокодумні поезії, в яких переосмислив постать Сковороди. Дмитро Чижевський неодноразово відзначав мислення Сковороди і в 1934 році опублікував відому монографію про філософію мандрівного філософа. Про вплив творчості Сковороди на українське письменство годі й згадувати.
Безумовно, цей славетний філософ заслуговує на сучасні перевидання його творів, рівно ж, як і на коментарі дослідників, які могли б грамотно ввести їх у контекст світової думки. Та от біда — «не пишут эти господа».
Мені пригадується відомий твір В. Татаркевича «Про щастя», який він написав під час ІІ Світової війни. Польський мислитель створив мозаїку з думок, які будь-коли висловлювалися про щастя, але, здається, й гадки не мав про велич генія Сковороди. А Сковорода є повноправним мислителем про щастя, — більшого і глибшого, мабуть, і немає. Щастя у Сковороди конкретизоване, на відміну від думки св. Августина, і є христоцентричним Богопізнанням. І прикладів буде замало, щоб підтвердити цей факт. Для цього треба читати і виписувати Сковороду, що збагнув і робив мудрий Шевченко.
фух. можно лучший ответ? просто мне не хватает к званию ((