Скільки існує людство, стільки ж, напевне, існує поняття "справедливість". Насправді, якщо проаналізувати історію людства, то саме це, далеко не абстрактне поняття, вигравало часто вирішальну роль в розвитку суспільно-політичного устрою людського соціуму, тому що людство завжди прагнуло до побудови щонайсправедливішого суспільства.
Мабуть, всі революції та війни відбувалися під гаслом досягнення чи відновлення справедливості чи то всередині суспільства, чи то на міждержавному чи міжплемінному рівні. Причому у війнах кожна з конфліктуючих сторін була впевнена, що саме вона бореться за справедливість.
Певні соціуми існують і в дикій природі, але нікому не спаде на думку, що ієрархічна нерівність в дикій природі, коли домінуючому індивідуумові належить пріоритетне право і на найбільш ласий шматок їжі, і на найпривабливішу самку, є несправедливою. Тому що зрозуміло, що такий стан тваринного суспільства є корисним для виживання і розвитку цього соціуму.
Ніхто не вважає несправедливим також те, що хижак має право з`їсти свою жертву, хоч як би тій цього не хотілося. Та й сама жертва навряд чи вважає такий свій фінал несправедливим. Тому що такі закони природи.
Природно поставити собі запитання, які ж закони справедливості існують в людському суспільстві, і чи існують вони взагалі? Адже дуже часто гасло боротьби за справедливість брали на озброєння лідери та зачинателі революцій, переворотів чи війн. Але так же часто післяреволюційний чи післявоєнний стан справ ставав ще менш справедливим як для більшості борців за справедливість, так і для жертв чи пасивних спостерігачів такої боротьби.
Answers & Comments
Verified answer
Скільки існує людство, стільки ж, напевне, існує поняття "справедливість". Насправді, якщо проаналізувати історію людства, то саме це, далеко не абстрактне поняття, вигравало часто вирішальну роль в розвитку суспільно-політичного устрою людського соціуму, тому що людство завжди прагнуло до побудови щонайсправедливішого суспільства.Мабуть, всі революції та війни відбувалися під гаслом досягнення чи відновлення справедливості чи то всередині суспільства, чи то на міждержавному чи міжплемінному рівні. Причому у війнах кожна з конфліктуючих сторін була впевнена, що саме вона бореться за справедливість.
Певні соціуми існують і в дикій природі, але нікому не спаде на думку, що ієрархічна нерівність в дикій природі, коли домінуючому індивідуумові належить пріоритетне право і на найбільш ласий шматок їжі, і на найпривабливішу самку, є несправедливою. Тому що зрозуміло, що такий стан тваринного суспільства є корисним для виживання і розвитку цього соціуму.
Ніхто не вважає несправедливим також те, що хижак має право з`їсти свою жертву, хоч як би тій цього не хотілося. Та й сама жертва навряд чи вважає такий свій фінал несправедливим. Тому що такі закони природи.
Природно поставити собі запитання, які ж закони справедливості існують в людському суспільстві, і чи існують вони взагалі? Адже дуже часто гасло боротьби за справедливість брали на озброєння лідери та зачинателі революцій, переворотів чи війн. Але так же часто післяреволюційний чи післявоєнний стан справ ставав ще менш справедливим як для більшості борців за справедливість, так і для жертв чи пасивних спостерігачів такої боротьби.