Євшан-зілля - це поема Миколи Вороного, яка оповідає про половецьку легенду. За легендою, ханський син, який був взятий в полон Володимиром Мономахом, забув про свою рідну землю і не хотів повертатися додому. Тоді його батько послав до нього гудця з чарівним зіллям - євшаном, яке мало запах полину. Коли хлопець понюхав євшан, він згадав свої корені і поїхав до батька. Поема Вороного має національно-патріотичний зміст і закликає українців не забувати про свою історію і культуру.
У Києві жив у неволі син половецького хана. Князь Володимир Мономах узяв його під час походу, тримав при дворі, оточив розкошами й славою. Хлопець помалу став забувати рідний стен а край чужий, чужі звичаї почав уважати за свої.
Не так жилося ханові. Він сумував за дитиною, страждав. Покликав гудця (співця) до себе, попросив його поїхати розшукати сина, розказати йому про рідну країну, заспівати половецьку пісню. А як все те не допоможе юнакові згадати батьківщину, хан дасть йому понюхати євшан-зілля (полину).
Пішов гудець у дорогу, на четвертий день прийшов до Києва, знайшов ханського сина. Став розказувати йому про батька, родину, але забув хлопчина всіх, не пам’ятає й мови.
Гудець по струнах ударив, заспівав про лицарські походи, про славні події половецькі; заспівав і пісні колискові. Але не вразив цей спів юнацьке серце. Тоді посланець дав юнакові понюхати чарівне євшан-зілля.
І згадав хлопець усе — рідний степ, батенька свого, волю. І сказав він, що краще в ріднім краї полягти кістками, ніж у землі ворожій перебувати в славі й шані. Темної ночі вирушили вони вдвох на батьківщину.
Answers & Comments
Объяснение:
Євшан-зілля - це поема Миколи Вороного, яка оповідає про половецьку легенду. За легендою, ханський син, який був взятий в полон Володимиром Мономахом, забув про свою рідну землю і не хотів повертатися додому. Тоді його батько послав до нього гудця з чарівним зіллям - євшаном, яке мало запах полину. Коли хлопець понюхав євшан, він згадав свої корені і поїхав до батька. Поема Вороного має національно-патріотичний зміст і закликає українців не забувати про свою історію і культуру.
У Києві жив у неволі син половецького хана. Князь Володимир Мономах узяв його під час походу, тримав при дворі, оточив розкошами й славою. Хлопець помалу став забувати рідний стен а край чужий, чужі звичаї почав уважати за свої.
Не так жилося ханові. Він сумував за дитиною, страждав. Покликав гудця (співця) до себе, попросив його поїхати розшукати сина, розказати йому про рідну країну, заспівати половецьку пісню. А як все те не допоможе юнакові згадати батьківщину, хан дасть йому понюхати євшан-зілля (полину).
Пішов гудець у дорогу, на четвертий день прийшов до Києва, знайшов ханського сина. Став розказувати йому про батька, родину, але забув хлопчина всіх, не пам’ятає й мови.
Гудець по струнах ударив, заспівав про лицарські походи, про славні події половецькі; заспівав і пісні колискові. Але не вразив цей спів юнацьке серце. Тоді посланець дав юнакові понюхати чарівне євшан-зілля.
І згадав хлопець усе — рідний степ, батенька свого, волю. І сказав він, що краще в ріднім краї полягти кістками, ніж у землі ворожій перебувати в славі й шані. Темної ночі вирушили вони вдвох на батьківщину.