Verified answer

Ответ:

Мирослава

«...попри все те Мирослава ніколи не переставала бути женщиною і ніжною, доброю, з живим чуттям і скромним, стидливим лицем, а все те лучилось в ній у таку дивну, чаруючу гармонію, що хто раз бачив її, чув її мову, - той до віку не міг забути її лиця, її ходу, її голосу»

<<От дівчина! Тій не жаль би бути мужем. І певно, ліпший з неї би був муж, ніж її батько!>

<<Я не піду дальше. Я не стану зрадницею свого краю! Я покину батька, коли не зможу відвести його від його проклятого наміру».

Максим

«мов здоровий дубчак між явориною, визначався між усім тухольським парубоцтвом»

«... Молодий гірняк»; «...перший удалець на всю тухольську верховину, син тухольського бесідника Захара»;

«...його хороше, сонцем обпалене і здоровим рум'янцем осяяне, одверте, щире лице>>

«... всюди він був, де його потрібно, всюди вмів зробити лад і порядок. Чи то між своїми товаришами тухольцями, чи між боярами, чи між їх слугами... усюдибув однаковий, спокійний, свобідний в рухах і словах, мов рівний серед рівних. Товариші поводилися з ним так само, як він з ними, свобідно, несилувано, сміялись і жартували з ним..... Боярська служба... поважала за його звичайність і розсудливість»

<<Хоч і в путах, я все буду вольний чоловік. У мене пута на руках, а в тебе на д