Ответ:Шевченка називають співцем жіночої долі, хоча правильніше було б сказати «жіночої недолі», «жіночого безталання». І дівчина-покритка, і наймичка, і вдова, і мати, що народила кріпака, – образи жінок-українок, які в поезії Шевченка злилися в великий багатостраждальний образ України-матері.Жіноча доля в поезії Кобзаря завжди трагічна, бо такою вона була в жінок, яких здебільшого зустрічав поет в житті. Це і рідна ненька, про яку він пише:Там матір добрую мою Ще молодую – у могилу Нужда та праця положила. ..Це його сестри Катря, Ярина і Марія:А сестри! Сестри! Горе вам, мої голубки молодії, Для кого в світі живете? Ви в наймах виросли, чужії, У наймах, сестри, й умрете! Це його трепетна юнацька любов до Оксани Коваленко, яку теж чекала страшна роль жінки-кріпачки, що не належить ні своєму чоловікові, ні дітям, ні, власне, сама собі.Коли ми говоримо про жіночу долю в творах Т. Шевченка, на думку спадають три його знамениті поеми: «Катерина» (1838), «Наймичка» (1845) та «Марія» (1859).Великий Кобзар писав i жартiвливi поезiï (на жаль, ïх дуже мало) про веселу життєрадісну українську жінку, наприклад, «Утоптала стежечку».Наукова бібліотека ХНУМГ ім. О.М. Бекетова запрошує ознайомитися з книжковою виставкою, яка експонується на абонементі художньої літератури.
Answers & Comments
Ответ:Шевченка називають співцем жіночої долі, хоча правильніше було б сказати «жіночої недолі», «жіночого безталання». І дівчина-покритка, і наймичка, і вдова, і мати, що народила кріпака, – образи жінок-українок, які в поезії Шевченка злилися в великий багатостраждальний образ України-матері.Жіноча доля в поезії Кобзаря завжди трагічна, бо такою вона була в жінок, яких здебільшого зустрічав поет в житті. Це і рідна ненька, про яку він пише:Там матір добрую мою Ще молодую – у могилу Нужда та праця положила. ..Це його сестри Катря, Ярина і Марія:А сестри! Сестри! Горе вам, мої голубки молодії, Для кого в світі живете? Ви в наймах виросли, чужії, У наймах, сестри, й умрете! Це його трепетна юнацька любов до Оксани Коваленко, яку теж чекала страшна роль жінки-кріпачки, що не належить ні своєму чоловікові, ні дітям, ні, власне, сама собі.Коли ми говоримо про жіночу долю в творах Т. Шевченка, на думку спадають три його знамениті поеми: «Катерина» (1838), «Наймичка» (1845) та «Марія» (1859).Великий Кобзар писав i жартiвливi поезiï (на жаль, ïх дуже мало) про веселу життєрадісну українську жінку, наприклад, «Утоптала стежечку».Наукова бібліотека ХНУМГ ім. О.М. Бекетова запрошує ознайомитися з книжковою виставкою, яка експонується на абонементі художньої літератури.
Объяснение: