А чи маємо в цьому плані якість напрацювання? Так, гідний внесок у визначення ознак еліти зробили наші співвітчизники, зокрема В. Липинський та Д. Донцов. В. Липинський називає еліту “національною аристократією”, “групою найкращих у даний момент серед нації людей, які найкращі серед неї тому, що власне вони в даний момент являються організаторами, правителями і керманичами нації”. (Липинський В. Листи до братів-хліборобів. — К.-Ф., 1995, с. 131).
На думку Липинського, еліта має володіти “матеріальною силою” та “моральним авторитетом у своєї нації”. З цього приводу в “Листах до братів-хліборобів” Липинський наголошував: “Без матеріальної сили: без володіння засобами виробництва (землею і фабриками), без володіння засобами війни (державою, армією) і без морального авторитету не може бути національної аристократії” (Там само, с. 184).
Д. Донцов у праці “Дух нашої давнини” визначальним проголошував дух цієї верстви, який живить її, змушує діяти, допомагає “бути твердою і невблаганною щодо себе самої, не піддаватися матеріальним спокусам вигідництва чи оспалості, ставлячи понад усе поняття честі й обов’язку, безоглядно вірити у свою справу й у своє право провадити загалом”. (Донцов Д. Дух нашої давнини. — Д., 1991, с. 16).
До високої сили духу мислитель додає відчуття інакшості та вищості. Іншою рисою провідної верстви має бути мудрість, яка формує та організовує, тобто є дієвою. Завдяки їй “правляча каста” повинна “…розуміти мету, …охопити усе суспільство одною організовуючою ідеєю” (Там само, с. 194).
Якщо кинути погляд на історію, то великий Ганді саме чинником честі, високої духовності, гуманізму згуртував народи Індії навколо ідеї незалежності і досяг мети.
Еліта суспільства — це група людей, яка займає високі сходинки у владі і тому здатна створювати зразки суспільних потреб та поведінки. Це призначення елітних верств сучасні дослідники еліт відносять до розряду однієї з найбільш характерних сутнісних рис еліт як особливої верстви суспільства. Суспільство, в якому деформований процес високої моралі й гуманізму, духовності, правової культури, коли еліта не завжди є взірцем для народу, вона не має у нього поваги він не довіряє їй, не вважає її своїм проводарем.
Серед функцій еліти можна виділити найважливіші, виходячи із концепцій окремих авторів. Наприклад:
— бути “аристократією духу”, служити взірцем у суспільстві, на який повинні рівнятись (за Ортегою);
— мати спроможність зорганізувати суспільство та повести його за собою. Мірилом вартості кожної справжньої аристократії є її здатність творити нові цінності, будувати, організовувати життя (за Липинським);
— піклуватись про суспільні інтереси понад усе, а лише потім про потреби свого прошарку та особисті (за Донцовим) та ін.
Виходячи з потреб сьогодення, наука й освіта повинні виробити основні критерії функціональної ролі сучасної еліти, бо саме вона є формотворчим ядром політичної нації в Україні. Що ж ми маємо на сьогодні?
В українському суспільстві на нинішньому етапі його розвитку діє така модель структури і розвитку еліти, в якій слабо відображені її суттєві характеристики як особливої верстви суспільства. Спостерігаються негативні прояви.
Досить цікавим є такий факт: кого відносять до еліти?
Результати соціологічних досліджень Інституту соціології НАН України спільно із службою “Соціс-Геллап” свідчать, що 44% респондентів вважають елітою найбагатших людей, 42% — тих, хто обіймає високі посади. Ось і бачимо, що наші громадяни еліту розуміють як правлячу верхівку, а не як інтелектуальну, найвихованішу, найгуманнішу, високодуховну частину суспільства, як це розцінює наука за своїми канонами.
Answers & Comments
Ответ:
суспільства, для “людини-маси”.
А чи маємо в цьому плані якість напрацювання? Так, гідний внесок у визначення ознак еліти зробили наші співвітчизники, зокрема В. Липинський та Д. Донцов. В. Липинський називає еліту “національною аристократією”, “групою найкращих у даний момент серед нації людей, які найкращі серед неї тому, що власне вони в даний момент являються організаторами, правителями і керманичами нації”. (Липинський В. Листи до братів-хліборобів. — К.-Ф., 1995, с. 131).
На думку Липинського, еліта має володіти “матеріальною силою” та “моральним авторитетом у своєї нації”. З цього приводу в “Листах до братів-хліборобів” Липинський наголошував: “Без матеріальної сили: без володіння засобами виробництва (землею і фабриками), без володіння засобами війни (державою, армією) і без морального авторитету не може бути національної аристократії” (Там само, с. 184).
Д. Донцов у праці “Дух нашої давнини” визначальним проголошував дух цієї верстви, який живить її, змушує діяти, допомагає “бути твердою і невблаганною щодо себе самої, не піддаватися матеріальним спокусам вигідництва чи оспалості, ставлячи понад усе поняття честі й обов’язку, безоглядно вірити у свою справу й у своє право провадити загалом”. (Донцов Д. Дух нашої давнини. — Д., 1991, с. 16).
До високої сили духу мислитель додає відчуття інакшості та вищості. Іншою рисою провідної верстви має бути мудрість, яка формує та організовує, тобто є дієвою. Завдяки їй “правляча каста” повинна “…розуміти мету, …охопити усе суспільство одною організовуючою ідеєю” (Там само, с. 194).
Якщо кинути погляд на історію, то великий Ганді саме чинником честі, високої духовності, гуманізму згуртував народи Індії навколо ідеї незалежності і досяг мети.
Еліта суспільства — це група людей, яка займає високі сходинки у владі і тому здатна створювати зразки суспільних потреб та поведінки. Це призначення елітних верств сучасні дослідники еліт відносять до розряду однієї з найбільш характерних сутнісних рис еліт як особливої верстви суспільства. Суспільство, в якому деформований процес високої моралі й гуманізму, духовності, правової культури, коли еліта не завжди є взірцем для народу, вона не має у нього поваги він не довіряє їй, не вважає її своїм проводарем.
Серед функцій еліти можна виділити найважливіші, виходячи із концепцій окремих авторів. Наприклад:
— бути “аристократією духу”, служити взірцем у суспільстві, на який повинні рівнятись (за Ортегою);
— мати спроможність зорганізувати суспільство та повести його за собою. Мірилом вартості кожної справжньої аристократії є її здатність творити нові цінності, будувати, організовувати життя (за Липинським);
— піклуватись про суспільні інтереси понад усе, а лише потім про потреби свого прошарку та особисті (за Донцовим) та ін.
Виходячи з потреб сьогодення, наука й освіта повинні виробити основні критерії функціональної ролі сучасної еліти, бо саме вона є формотворчим ядром політичної нації в Україні. Що ж ми маємо на сьогодні?
В українському суспільстві на нинішньому етапі його розвитку діє така модель структури і розвитку еліти, в якій слабо відображені її суттєві характеристики як особливої верстви суспільства. Спостерігаються негативні прояви.
Досить цікавим є такий факт: кого відносять до еліти?
Результати соціологічних досліджень Інституту соціології НАН України спільно із службою “Соціс-Геллап” свідчать, що 44% респондентів вважають елітою найбагатших людей, 42% — тих, хто обіймає високі посади. Ось і бачимо, що наші громадяни еліту розуміють як правлячу верхівку, а не як інтелектуальну, найвихованішу, найгуманнішу, високодуховну частину суспільства, як це розцінює наука за своїми канонами.