Verified answer

Відповідь:    Оповідання "Усмішка"

це був веселий та сонячний травневий ранок, маленька дівчинка Анна  вирішила пройтися по лугові  який знаходився прямо перед сільською  хатинкою у якій вона проживала. Її образ був яскравий та наповненний щастям, біле мов стигла пщениця волосся дічинки розвивалося за допомогою злегку теплого вітру, її блакитні оці буди такі-ж яскраві як небо, здається что в її погляді можливо було втонути. Вийшовши на травичку яка лоскотно розвивалась, тому дівчинка не могла стримати усмішки, раптом до неї прилетів барвистий метелик, та сів їй прямо на носа, здавалося, що він пояскравішав після контакту з Анною. Цей ранок не зіпсувати уже нічому - про себе мовила вона,

через деякий час метелик демонстративно взлетів угору та, ніби-то, показував дорогу, вийшовши на трассу дівчинка помітина ло з-за горба на неї насувається чорна пляма. Ця пляма на самому ділі була одним похмурим дідусем, який, здавалося, переносив тільки катастрофи та сум. Дівчинка думала що усміхаючись дідусеві він теж проронить якусь усмішку, але чим більше вона наближалась до старого, тим більше їй здавалося, що день уже пасмурний та не такий сонячний, замість квітів з'являлися темно фіолетові плями а небо стало блідим та похмурим. На хвилинк у сердці Анни пролинула хвиля страху, але коли вона очухалась від дідуся зосталась лише спина яка відходила від неї все далі-далі та далі. Дівчинка все ще відчувала страх, але коли навпроти неї з'явиласа весела та привітлива бабуся з палицею її страх зм'ягчився, а серце перестало відчувати себе самотнім. Ось так навколишне серидовище може робити людей непривітливими.

Пояснення:

якщо є якісь орфографічні помилки виправте мене