На хвилі національного піднесення у березні 1917 року була утворена Українська Центральна Рада (УЦР) на чолі з Михайлом Грушевським. 10 червня 1917 року вона виголосила I Універсал, де зазначалося про необхідність організації автономії України. 15 червня цього ж року II Універсалом було створено Генеральний Секретаріат як її виконавчий орган. Увесь час його головою був Володимир Винниченко. Кількісний та персональний склад першого українського Уряду неодноразово змінювався.
У цей період одночасно із створенням рад як органів державної влади робітники переважно стихійно утворювали організації для ведення економічної боротьби у формі робітничих фабрично-заводських комітетів та професійні спілки. Їх основними вимогами були: введення 8-годинного робочого дня, підвищення оплати праці. Ними вживалися заходи для боротьби з голодом. Вони намагалися встановити робочий контроль над виробництвом. Кількість і чисельність профспілок, які створювалися переважно в промислових центрах України, невпинно зростали. Так, до кінця 1917 року в Харкові їх чисельність зросла до 50 тис. осіб, в Одесі – до 40 тис., Києві – 65,7 тис. Загалом по Україні кількість профспілок зросла до 150, і вони об’єднували в своїх лавах більш ніж півмільйона працівників. Відновлювали свою діяльність Центральні бюро, що пізніше почали називатися Радами професійних спілок.
Важливою формою організації робітників на виробництві стали фабрично-заводські комітети, що масово створювалися на підприємствах України. Вони будувалися за виробничим принципом за межами профспілкового руху. Восени 1917 року практично всі політичні партії і рухи намагалися посилити свій вплив на профспілки. Найзапекліша боротьба розгорнулася між більшовиками та меншовиками, що призвело до того, що в 1917 році як в Україні, так і Росії відбулося організаційне розмежування революційного і реформістського напрямів у робітничому русі через протиборство соціал-демократичних партій.
Із зміцненням профспілок їх члени все частіше висували соціально-економічні вимоги. У боротьбі за права робітників вони вдавалися до масових страйків і акцій протесту, ставали суб’єктами регулювання трудових відносин.
Для вирішення трудових спорів в Україні після створення Генерального Секретаріату розпочав роботу департамент взаємовідносин між працею і капіталом, який зосередив основну увагу на цукровій, гірничій та дрібній промисловості. Переважна більшість конфліктів стосувалася підвищення заробітної плати та встановлення її гарантованого мінімуму. Протягом усього існування Української Центральної Ради трудові відносини та соціальні конфлікти врегульовувалися колективними договорами, які зарекомендували себе як дієвий інструмент і визначали взаємні зобов’язання сторін. Тлумачення спірних питань знаходило вирішення у примирних камерах, які створювалися на місцях із представників профспілок і роботодавців, їх рішення були обов’язковими для обох сторін. Якщо сторони не знаходили консенсусу на місцях, вирішення справи передавалося до Центральної примирної камери, і лише після цього в справу втручалися судові органи.
0 votes Thanks 0
zubkopolina7
це те як проходила революція в Україні
Українська революція 1917-1921 років розпочалася в умовах революційних потрясінь, які охопили Російську імперію у березні 1917-го. У всіх регіонах України підіймався національний рух, створювалися та діяли українські органи влади, політичні партії та громадські організації, активно йшов процес утворення профспілок та фабрично-заводських комітетів.
У цей період під тиском революційних подій змінювалася сама політична свідомість українців і національної політичної еліти, які в короткий термін пройшли шлях від ідей політичної автономії та федерації до усвідомлення власної державності.
Після Лютневої буржуазної революції 1917 року профспілковий рух як невід’ємна складова частина робітничого руху став одним з визначальних факторів грандіозних соціально-економічних перетворень, які виникали при розвалі Російської імперії та утворенні української державності доби Центральної Ради, Гетьманату, Директорії УНР.
Answers & Comments
Ответ:
На хвилі національного піднесення у березні 1917 року була утворена Українська Центральна Рада (УЦР) на чолі з Михайлом Грушевським. 10 червня 1917 року вона виголосила I Універсал, де зазначалося про необхідність організації автономії України. 15 червня цього ж року II Універсалом було створено Генеральний Секретаріат як її виконавчий орган. Увесь час його головою був Володимир Винниченко. Кількісний та персональний склад першого українського Уряду неодноразово змінювався.
У цей період одночасно із створенням рад як органів державної влади робітники переважно стихійно утворювали організації для ведення економічної боротьби у формі робітничих фабрично-заводських комітетів та професійні спілки. Їх основними вимогами були: введення 8-годинного робочого дня, підвищення оплати праці. Ними вживалися заходи для боротьби з голодом. Вони намагалися встановити робочий контроль над виробництвом. Кількість і чисельність профспілок, які створювалися переважно в промислових центрах України, невпинно зростали. Так, до кінця 1917 року в Харкові їх чисельність зросла до 50 тис. осіб, в Одесі – до 40 тис., Києві – 65,7 тис. Загалом по Україні кількість профспілок зросла до 150, і вони об’єднували в своїх лавах більш ніж півмільйона працівників. Відновлювали свою діяльність Центральні бюро, що пізніше почали називатися Радами професійних спілок.
Важливою формою організації робітників на виробництві стали фабрично-заводські комітети, що масово створювалися на підприємствах України. Вони будувалися за виробничим принципом за межами профспілкового руху. Восени 1917 року практично всі політичні партії і рухи намагалися посилити свій вплив на профспілки. Найзапекліша боротьба розгорнулася між більшовиками та меншовиками, що призвело до того, що в 1917 році як в Україні, так і Росії відбулося організаційне розмежування революційного і реформістського напрямів у робітничому русі через протиборство соціал-демократичних партій.
Із зміцненням профспілок їх члени все частіше висували соціально-економічні вимоги. У боротьбі за права робітників вони вдавалися до масових страйків і акцій протесту, ставали суб’єктами регулювання трудових відносин.
Для вирішення трудових спорів в Україні після створення Генерального Секретаріату розпочав роботу департамент взаємовідносин між працею і капіталом, який зосередив основну увагу на цукровій, гірничій та дрібній промисловості. Переважна більшість конфліктів стосувалася підвищення заробітної плати та встановлення її гарантованого мінімуму. Протягом усього існування Української Центральної Ради трудові відносини та соціальні конфлікти врегульовувалися колективними договорами, які зарекомендували себе як дієвий інструмент і визначали взаємні зобов’язання сторін. Тлумачення спірних питань знаходило вирішення у примирних камерах, які створювалися на місцях із представників профспілок і роботодавців, їх рішення були обов’язковими для обох сторін. Якщо сторони не знаходили консенсусу на місцях, вирішення справи передавалося до Центральної примирної камери, і лише після цього в справу втручалися судові органи.
Ответ:
Українська революція 1917-1921 років розпочалася в умовах революційних потрясінь, які охопили Російську імперію у березні 1917-го. У всіх регіонах України підіймався національний рух, створювалися та діяли українські органи влади, політичні партії та громадські організації, активно йшов процес утворення профспілок та фабрично-заводських комітетів.
У цей період під тиском революційних подій змінювалася сама політична свідомість українців і національної політичної еліти, які в короткий термін пройшли шлях від ідей політичної автономії та федерації до усвідомлення власної державності.
Після Лютневої буржуазної революції 1917 року профспілковий рух як невід’ємна складова частина робітничого руху став одним з визначальних факторів грандіозних соціально-економічних перетворень, які виникали при розвалі Російської імперії та утворенні української державності доби Центральної Ради, Гетьманату, Директорії УНР.