Ответ:1)По батькiвсько­му мо­лит­ве­ни­ку теп­лi­ше мо­литься.

2)Лю­бов - ета зло­дiй­ка при­хо­дить зря, сьогод­ня нєт єйо, а завт­ра вот она! Та ви ще ме­не не знаєте!

3)Кра­ще жить на свi­тi щас­ли­вим му­жи­ком, нiж не­щас­ним па­ном, - це вся­ке знає!..

4)Та ру­ки, ру­ки ме­нi мий ра­зiв три на день, не жа­лiй ми­ла.

5)Вдень на­ро­биш­ся, а вве­че­рi, ра­зом з со­ло­вей­ком, ще­бе­че­мо по сад­ках!..

6)ти на та­кiй ли­нiї. (До Сте­па­на.) Хо­дiм! (Обнi­ма йо­го за стан.) Кан­це­ля­рист!

7)Умст­вен­ная ро­бо­та - вис­шо­го по­ряд­ка пред­мет!

8)Яка ж це долж­ность? Степан. Ре­гiст­ра­тор. Мартин. Гу­берський сек­ре­тар,

9)Вiн пи­тав ме­не, чи ба­га­то за нею при­да­но­го дас­те, то, пев­но, упо­до­ба­лась.

10)На­реш­тi: чи виг­рав, чи прог­рав, а гро­ши­ки дай! Жи­ви - не ту­жи! Все од­но що лi­кар: чи ви­лi­чив, чи за­лi­чив - пла­ти!

11)Та й нащо ж я буду бiгти разом з ним? Вiн буде їхать, а я буду бiгти бiля натачанки, на смiх людям, як собака! Та Трохим на зло менi запустить так коней, що й чорт з ним не збiжить.

Мартин. Хiба ж я тебе, супесе клятий, затим посилаю, щоб ти наввипередки з кiньми бiг?

12)Заплакав?

Омелько. Заплакав. Гiркими сльозами заплакав: чоботи були настоящi шкаповi i кобеняк…

Мартин. Луципiр! А коней тобi не жаль?

Должно быть правильно.

Не благодари пупсик