Ответ:

І так мені хочеться піти в лісову далечінь,

побачити з якогось незнайомого берега отих,

наче зі срібла вилитих, лебедів, подивитись на

їхні співучі крила, що в теплому ірію захопили

весну та й принесли нам.

– Що, що, надзигльований? MOB

сіро-блакитнаві, побризкані росою безсмертники,

—

оживають старі очі.

Нижче, ліворуч, був рай, обнесений

товстелезним кам'яним муром.

В його очах, обведених тінями голоду, з'явилася

давня усмішка життєлюба, а в моїх

Веселі й забрьохані, входимо в ліс.

сльоза...