Ответ: Тихо-тихо зазвучав голос, дедалі се дужчаючи та піднімаючись угору. Слухаючи всі ураз стихли. Сизим мороком

криє вона страшенні скелі. Здаєтся, гори трмтячи ворушатся, скелі шепочуть миж собою дослухаючись до того гомону. Серце завмирає, душа ширшає. Ніби чуєш як б'єтся світове серце.

Пісня завмерла. Луна від неї бриніла в душі в кожного, ворушачи якісь почування. Усі мовчки схилившись сиділи