Ответ:

характеристика Ромео:I раптом бачу в гаї сикоморів,

Що розрослись за мурами на захід,

Ваш син гуляє у годину ранню.

його догнать хотів я. Він помітив

Мене і зник в гущавині лісній.

Я по собі це почуття вже знаю,

Коли буваєш зайвим сам собі.

І прагнеш від усіх десь заховатись..."

Чемний, добре вихований

"Поводиться він ввічливо й шляхетно.

Сказати правду, вся Верона славить

Його за честь, за виховання добре".

Легковажний у своїх почуттях:

До Джульєтти:

"Коли танок закінчать вже, саму

За ніжну ручку я її візьму,

І щастя неземне тоді відчую...

Чи ж я коли любив? Чи ще люблю я?

О ні! Зрікайтеся, брехливі очі!

Не знали ви краси до цеї ночі!"

Рішучий у своїх вчинках:

"Ромео: О, то дозволь мені, свята, й устами

Молитися побожно, як руками!

Джульєтта: Нас незворушно слухають святі.

Ромео: Не рухайся ж, дай відповідь мольбам!

(Цілує її)

Твої уста очистили мій гріх...

Джульєтта: Взяли твій гріх мої уста з твоїх.

Ромео: Мій гріх?.. В твоїх словах я докір чую!

Верни ж мій гріх.

(Цілує її знову)"

Має почуття гумору:

"Меркуціо: Адже ж я - цвіт чемності.

Ромео: Цвіт - у розумінні «квітка»?

Меркуціо: Саме так.

Ромео: У мене й на черевиках квіти: як не рози, то хоч

розетки.

Меркуціо: Влучно, влучно!.."

Розсудливий (поєднується із запальною вдачею):

(При сутичці Тібальта і Меркуціо):

"Бенволіо, вперед! Виймай рапіру,

Ми виб'єм разом зброю в них із рук!

О, сором вам, синьйори! Схаменіться!

Тібальт! Меркуцьйо! Князь заборонив

На вулицях Верони колотнечу!

Тібальте, стій! Меркуціо мій добрий!"

Мстивий, запальний:

"Ромео: Тібальт живий! Меркуціо - немає!..

Лети ж на небо, лагідна покірність!

Веди мене, вогненноокий гнів!

Візьми назад «негідника», Тібальте,

Якого ти в лице мені шпурнув!

Меркуціо іще душа витає

Невисоко над головами в нас -

Чекає на твою, щоб взять з собою.

Чи ти, чи я,- котрийсь із нас повинен

Рушати з нею в цю останню путь!

Тібальт: Хлопчисько! Ти був тут із дайм у парі,

То й далі будь із ним!

Ромео: Іще побачим!

(Б'ються. Тібальт падає.)

Бенволіо: Тікай мерщій, Ромео!

Збігається народ! Тібальта вбито!"

Характеристика Джульєтти:

Відчайдушна:

"Якщо любов твоя до мене щира

І хочеш ти зі мною взяти шлюб,

То взавтра сповісти мене про це,

І я пришлю по відповідь когось,

Де і коли ти хочеш повінчатись;

Тобі до ніг складу я свою долю -

З володарем піду хоч на край світу!"

"Брат Лоренцо: Візьми оцей фіал. Як ляжеш в постіль,

Усю до краплі випий рідину.

І вмить тобі по жилах піде холод,

І летаргічний сон тебе скує,

Твій пульс замре; ні тіла теплота,

Ні дихання слабке - ніщо й ніколи

Не викаже, що ти іще жива;

Джульєтта: О, дай же, дай! Не говори про страх!"

Запальна, уміє приховувати справжні почуття:

"Мамка: Тібальт сконав, Ромео йти в вигнання;

Ромео вбив його й іде в вигнання.

Джульєтта: Тібальта кров пролив Ромео?! Боже!

Мамка: Так, так! Жахливий день! Пролив, пролив!

Джульєтта: О серце гада, сховане в квітках!

То жив дракон в печері тій чудовій?

Пекельний виплід з ангельським лицем!

Не голуб - ворон! Вовк в овечій шкурі!

Огидна суть з божественним чолом!

Ти зовсім не такий, як видавався!

Пекельний праведник, негідник чесний!

О, що ж тобі робить, природо, в пеклі,

Коли ти помістила духа зла

В раю живому чарівної вроди?

Чи бачив хто коли огидну книгу

В такій чудовій, чепурній оправі?

Як оселитись міг такий обман

В розкішному палаці?"

Вірна Ромео:

"Раніш, ніж встигне зрадити це серце

І другому воно себе віддасть,

Я знищу їх обох: і руку, й серце!

Нехай твій (брата Лоренцо) досвід і твої літа

Мені порадять, а як ні - дивись!

Між мною і моїм великим горем

Я посередником візьму кинджал"