Ответ:У 1380-х роках в королівстві Польскому відбувалася політична криза, викликана розпадом унії з Угорщиною по смерті Лайоша Анжу та вилита у конфлікт фракцій нобілітету Великопольщі, відомий як війна Грималтів та Наленчів. Перші підтримували кандидатуру німецького імператора Сигізмунда, другі - Земовита IV П'яста. Боротьбу було закінчено діями Малопольского дворянства, яке обрало "королем" (Rex) Ядвігу, дочку покійного короля. Маршалок королівства, русин Дмитро з Гораю, найімовірніше був симпатиком унії з Литвою-Руссю. Зовнішньополітичні погляди польского нобілітету не були на користь Німеччини. За сприянням маршалка було розірвано шлюб Ядвіги з сином герцога Австрії Леопольда. Посилити свою державу поляки могли в союзі зі Сходом. За підтримки Литви-Руси вони мали змогу протистояти всім сусіднім ворогам, зокрема поєднати старання для витиснення угорців з Галицької Землі і об'єднання Руси. Питання загрози експансії тевтонських рицарів також отримувало розв'язок: або вони визнають покатоличення Литви, або матимуть велеміцного опонента. Великі надії на унію покладала римська курія і вище польське духівництво, які прагнули поширити католицтво у Великому князівстві Литовському, і стати ваговим учасником в європейській політиці, мати виграшне положення в очах латинського світу.
Господар і великий князь Ягайло, молодий та здібний син Ольгерда, водночас побивався закріпити свій де-факто хиткий статус удома, оточений незадоволеними родичами і неприхильними старшими братами. Підтримка його персони новими підданими давала йому чудові засоби та нагоду утвердити авторитет.
Крім того, балтійські нобілі ВКЛ числили й на військові потуги та дипломатичну поміч Польщі в боротьбі проти хижого Тевтонського ордену. Між двома державами почалися переговори.
Answers & Comments
Verified answer
Ответ:У 1380-х роках в королівстві Польскому відбувалася політична криза, викликана розпадом унії з Угорщиною по смерті Лайоша Анжу та вилита у конфлікт фракцій нобілітету Великопольщі, відомий як війна Грималтів та Наленчів. Перші підтримували кандидатуру німецького імператора Сигізмунда, другі - Земовита IV П'яста. Боротьбу було закінчено діями Малопольского дворянства, яке обрало "королем" (Rex) Ядвігу, дочку покійного короля. Маршалок королівства, русин Дмитро з Гораю, найімовірніше був симпатиком унії з Литвою-Руссю. Зовнішньополітичні погляди польского нобілітету не були на користь Німеччини. За сприянням маршалка було розірвано шлюб Ядвіги з сином герцога Австрії Леопольда. Посилити свою державу поляки могли в союзі зі Сходом. За підтримки Литви-Руси вони мали змогу протистояти всім сусіднім ворогам, зокрема поєднати старання для витиснення угорців з Галицької Землі і об'єднання Руси. Питання загрози експансії тевтонських рицарів також отримувало розв'язок: або вони визнають покатоличення Литви, або матимуть велеміцного опонента. Великі надії на унію покладала римська курія і вище польське духівництво, які прагнули поширити католицтво у Великому князівстві Литовському, і стати ваговим учасником в європейській політиці, мати виграшне положення в очах латинського світу.
Господар і великий князь Ягайло, молодий та здібний син Ольгерда, водночас побивався закріпити свій де-факто хиткий статус удома, оточений незадоволеними родичами і неприхильними старшими братами. Підтримка його персони новими підданими давала йому чудові засоби та нагоду утвердити авторитет.
Крім того, балтійські нобілі ВКЛ числили й на військові потуги та дипломатичну поміч Польщі в боротьбі проти хижого Тевтонського ордену. Між двома державами почалися переговори.
Объяснение: