Verified answer

ось якщо шось не так то пиши у коментарі

Объяснение:

Стояла глибока тиша в лісі. Спершу, здається, нічого не чути, але потім вдається розрізнити далеке бренькіт скрипки. Звук починає набирати силу, і вже можна розпізнати красиву мелодію. Вона пливе повільно, як тиха річка, переливаючись звуками природи.

Тут і там з’являються перші промені світла, що грають на листках дерев. І з кожною хвилиною світло стає все яскравішим, а звуки скрипки все гучнішими. Незабаром ліс заповнюється життям - з’являються звірі, птахи, комахи.

Мелодія стає більш емоційною, ніж на початку. Вона наповнює кожну крихотку лісу, пронизуючи душі тих, хто її слухає. Всі відчувають внутрішній спокій, але в той же час і почуття туги.

Але раптом мелодія обривається, і ліс знову опиняється у тиші. Здається, що час зупинився, але вже скоро знову з’явиться новий день, і мелодія повернеться знову.

Від цього етюду в мене виникає почуття меланхолії та спокою одночасно. Він надихає на думки про глибину природи та нагадує, що краса і простота можуть бути найважливішими речами в житті.