Політика українізації, яка проводилась в 1920-1930-х роках в Українській Радянській Соціалістичній Республіці (УРСР), полягала у сприянні розвитку української мови, культури та національної свідомості в цілому. Це викликало невдоволення деяких державних чиновників, які вважали, що ця політика підриває єдність країни та загрожує існуванню російської мови та культури.

Однак, багато українців підтримували українізацію і вважали її важливою для зміцнення національної ідентичності. Влада, проводячи політику українізації, намагалась наблизитись до народу та збільшити його підтримку. Однак, на жаль, деякі заходи українізації були доволі радикальними та можливо, навіть занадто прискіпливими, що створило додаткові проблеми та невдоволення серед частини населення. Також слід зазначити, що політика українізації була частково обмежена в 1930-х роках, коли радянська влада почала змінювати свою національну політику в напрямку більшого контролю та централізації.