Василівський український пейзаж відомий своєю красою та неповторністю. Він вражає своєю безмежністю та гармонією кольорів.
Надвечір восени, коли сонце купається в яскраво-жовтих барвах, я вийшов на горбочок і розгорнув перед собою картину епічних розмірів. Нескінченні поля золотого зерна текли аж до горизонту. На тлі блакитного неба вони створювали враження безмежної просторовості.
У степу не було ні села, ні дерева, ні забудови, нічого, що могло б порушити цю природну гармонію. Тільки висока трава гойдалася на вітрі, надсилала поцілунки приємного свіжого повітря, хрумкала під ногами. Чистота повітря була майже відчутною. З кожним кроком він наповнював легені солодким ароматом трави, який неможливо забути.
У далекій далі наявний був холм з гарним кошем, на якому паслися сіра худа корова та кінь. Він був простим та скромним, але відчувалася його сила.
В цій стихії життя я знайшов спокій і гармонію. Наповнився запахом трав, лікувальним спокієм, оманливим відчуттям власної малечості і неповторністю цього чарівного світу.
І мій душевний стан, і зоряна безодня, здавалося, потрапили ось у цей маленький куток від землі...
Відомим майстром пейзажу, російським і українським живописцем вважається Васильківський Сергій Іванович. Закінчили з високими досягненнями Академію мистецтв, він отримав дозвіл на подорож в інші країни. Він побував у Німеччині, Англії, Африці, Іспанії, Італії, деякий час жив у Франції. Але більшість його картин присвячено рідних місць. Одним з яскраво-пам’ятних творів є полотно «Козача левада».На картині зображено найбільш типовий вид для його рідної України. Високі могутні дерева, безкраї поля і просторі луки, порослі густою травою. Невелике озерце води, біля якого стоять два потужних вола. Один світло-сірого кольору, а другий рудий. Трохи позаду них, з правого боку, під темним віковим деревом видно силуети людей. Вони доглядають за своїм. гідністю. Адже в той час, воли вважалися символом достатку в родині, так як за допомогою них оброблялася земля. Автор у своїй картині навіть відсунув людини на задній план, показавши таким чином, що тварина важливіше. Воно з самого дитинства і до смерті завжди був поряд з людиною.Також художник нарівні з волами показав краси тодішній природи. Гарне світле небо вкрите легкими хмарами і сонячним світлом. Могутній густий ліс злегка прикритий туманом. Гарна густа трава на полях. Все це показує любов автора до своєї Батьківщини. З яким трепетом і ніжність промальовані всі деталі. Все яскраве і реалістичне. В наш час важко знайти таку, не займану часом, красу.
Answers & Comments
Ответ:
Василівський український пейзаж відомий своєю красою та неповторністю. Він вражає своєю безмежністю та гармонією кольорів.
Надвечір восени, коли сонце купається в яскраво-жовтих барвах, я вийшов на горбочок і розгорнув перед собою картину епічних розмірів. Нескінченні поля золотого зерна текли аж до горизонту. На тлі блакитного неба вони створювали враження безмежної просторовості.
У степу не було ні села, ні дерева, ні забудови, нічого, що могло б порушити цю природну гармонію. Тільки висока трава гойдалася на вітрі, надсилала поцілунки приємного свіжого повітря, хрумкала під ногами. Чистота повітря була майже відчутною. З кожним кроком він наповнював легені солодким ароматом трави, який неможливо забути.
У далекій далі наявний був холм з гарним кошем, на якому паслися сіра худа корова та кінь. Він був простим та скромним, але відчувалася його сила.
В цій стихії життя я знайшов спокій і гармонію. Наповнився запахом трав, лікувальним спокієм, оманливим відчуттям власної малечості і неповторністю цього чарівного світу.
І мій душевний стан, і зоряна безодня, здавалося, потрапили ось у цей маленький куток від землі...
Ответ:
Відомим майстром пейзажу, російським і українським живописцем вважається Васильківський Сергій Іванович. Закінчили з високими досягненнями Академію мистецтв, він отримав дозвіл на подорож в інші країни. Він побував у Німеччині, Англії, Африці, Іспанії, Італії, деякий час жив у Франції. Але більшість його картин присвячено рідних місць. Одним з яскраво-пам’ятних творів є полотно «Козача левада».На картині зображено найбільш типовий вид для його рідної України. Високі могутні дерева, безкраї поля і просторі луки, порослі густою травою. Невелике озерце води, біля якого стоять два потужних вола. Один світло-сірого кольору, а другий рудий. Трохи позаду них, з правого боку, під темним віковим деревом видно силуети людей. Вони доглядають за своїм. гідністю. Адже в той час, воли вважалися символом достатку в родині, так як за допомогою них оброблялася земля. Автор у своїй картині навіть відсунув людини на задній план, показавши таким чином, що тварина важливіше. Воно з самого дитинства і до смерті завжди був поряд з людиною.Також художник нарівні з волами показав краси тодішній природи. Гарне світле небо вкрите легкими хмарами і сонячним світлом. Могутній густий ліс злегка прикритий туманом. Гарна густа трава на полях. Все це показує любов автора до своєї Батьківщини. З яким трепетом і ніжність промальовані всі деталі. Все яскраве і реалістичне. В наш час важко знайти таку, не займану часом, красу.
Объяснение: